Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

Апарати вищих спеціалізованих судів повинні бути збережені, - заступник Голови ВАСУ Михайло Смокович

Якщо спочатку буде сформовано лише суддівський корпус Верховного Суду, а згодом вирішуватиметься питання з апаратами, то здійснювати судочинство Верховний Суд зможе, у кращому разі, місяців через три-чотири

Огляд ЗМІ. Не відновивши довіру до суду, ми втратимо державу - суддя у відставці Михайло Цуркан

ЮРЛІГА поспілкувалась із кандидатом у члени Вищої ради правосуддя

Пленум ВАСУ ухвалив ряд постанов, зокрема, про внесення змін до КАСУ щодо свободи мирних зібрань

Постанову «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо свободи мирних зібрань», яку направлено до Ради з питань судової реформи

Інформаційний бюлетень щодо тримання мігрантів під вартою

Переклад на українську здійснено Представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні на запит Вищого адміністративного суду України

На запит ВАСУ Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини підготовлено Висновок щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

У Висновку зазначено, що в цілому, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідає міжнародним стандартам. Водночас, наголошується, що заходи з реформування судової системи мають забезпечити розумний баланс між підзвітністю та незалежністю судді

Висновок до ЗУ«Про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень ЗУ«Про державну службу» щодо запобігання корупції у судовій системі» від 16.02.2016 р. реєстр. № 4076

Висновок до ЗУ«Про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень ЗУ«Про державну службу» щодо запобігання корупції у судовій системі» від 16.02.2016 р. реєстр. № 4076

 

Вищий адміністративний суд України розглянув проект Закону України «Про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» щодо  запобігання корупції у судовій системі)»  (реєстр. № 4076 від 16.02.2016 р.), внесений народними депутатами України Ільюком А.О., Кулінічем О.І. та повідомляє, що зауважень і пропозицій до нього немає.

Але, для забезпечення однієї з головних умов правосуддя - незалежність судової влади,  забезпечення існуючого соціального статусу державних службовців судової влади, створення належних умов для здійснення судочинства та укомплектування суддівського корпусу високопрофесійними кадрами необхідно внести наступні зміни до Закону України «Про державну службу».

1. Стаття 6 Основного Закону  України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 2 Закону посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. В свою чергу, в частині першій статті 1 Закону закріплено завдання і функції держави, на виконання яких спрямовується державна служба.

 Але в зазначених завданнях та функціях відсутня така функція держави, як забезпечення діяльності органів судової влади та судів. Означене створює ризик того, що певні працівники апаратів судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції України функціонал яких не буде відповідати вимогам частини першої статті 1 Закону, не будуть визнаватися державними службовцями.

З метою усунення згаданого ризику пропонуємо  частину першу статті 1 Закону  доповнити новим пунктом.

2. Стаття 3 Закону визначає сферу дії цього Закону. При цьому у частині другій не встановлено, що дія цього Закону поширюється на державних службовців апарату судів. Означене суперечить частині шостій статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до якої правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу».

Крім того, статтею 6 Закону визначено категорії посад державної служби. При цьому до категорії «Б» віднесено посади керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників.

Разом із цим посади працівників апаратів вищих спеціалізованих судів взагалі не визначено, а керівники структурних підрозділів та їх заступники прирівняні до посад державної служби в апеляційних та місцевих судах.

Означене суперечить частині першій цієї статті Закону, якою встановлено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Віднесення посад до однієї з трьох категорій (стаття 6) та запроваджений підхід щодо кореляції рангів державних службовців (стаття 39) враховують лише рівень посади в державному органі, але не рівень самого державного органу. Таким чином, керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу в апараті вищого органу державної влади, центрального органу виконавчої влади і спеціаліст у територіальному органі можуть мати одну і ту саму категорію посад та ранг. Цей підхід вочевидь суперечить частині першій статті 6 Закону, якою передбачено як критерій поділу посад державної служби на категорії характер та обсяг повноважень і необхідні для їх виконання кваліфікацію та професійну компетентність державних службовців.

Вищі спеціалізовані суди є судами касаційної інстанції, а Вищий адміністративний суд України є також судом першої інстанції щодо справ особливої складності, визначених в законі. Розгляд найбільш складних справ і справ, що мають особливе значення для суспільства, Вищими судами, як судами першої інстанції, забезпечує найвищий рівень кваліфікації та незалежності суду.

При цьому юридична сила рішень, ухвалених вищими спеціалізованими судами, в свою чергу юрисдикція яких поширюються на всю територію України, має вагомий державний вплив як на окремих суб’єктів, групи суб’єктів, так і на суспільство в цілому, оскільки ці рішення відіграють вирішальне значення відносно правильного розуміння, тлумачення та застосування законів.

 Враховуючи наведене для стимулювання залученню до роботи в апараті вищих спеціалізованих судів висококваліфікованих фахівців у галузі права, запобіганню відтоку професіональних кадрів необхідно:

1)  дію Закону поширити на державних службовців апарату суду, зокрема,  частину другу статті 3 Закону;

2) у статті 6  Закону  необхідно виокремити керівників структурних підрозділів та їх заступників апаратів вищих спеціалізованих судів та визначити категорію посад державної служби до якої відносяться посади працівників апарату  цих судів.

3. Пунктом 18 частини третьої статті 3 Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на працівників патронатних служб.

При цьому частиною першою статті 92 Закону передбачено, що до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.

Щодо такої зміни статусу помічників суддів, то варто наголосити, що частиною першою статті 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Статус органів судової влади визначається спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів». 

Ефективність функціонування судової системи України, якість правосуддя в цілому, його оперативність, розумність і справедливість, залежить не тільки від професійного рівня суддів, а і від професійного рівня працівників апарату, зокрема помічників суддів. Якісна робота судді не в останню чергу залежить від якісної роботи помічника судді, від рівня його знань, а також належного виконання посадових обов’язків. Помічники суддів є основним резервом для формування кваліфікованого суддівського корпусу.

Виключення помічників суддів з посад, на які поширюється дія Закону, може призвести до значної плинності кадрів та зниження кваліфікаційного рівня майбутніх претендентів на такі посади.

Законом помічників суддів віднесено до патронатної служби, яка передбачена в інших державних органах, зокрема в органах виконавчої та законодавчої влади. При цьому чомусь не звернуто увагу на те, що посади помічника депутата і помічника судді за своєю основною суб’єктивною ознакою та функціональними обов’язками, а також за своїм змістом і внутрішньою суттю зовсім різні.

 До липня 2010 року помічники суддів приймалися на роботу за конкурсом і здійснювали вибір такої професії, у тому числі, через віднесення посади помічника судді до посад державної служби. Це давало певні соціальні гарантії, впевненість у майбутньому тощо.

Погіршення нинішнього становища, порушення соціальних та економічних гарантій при прийнятті нових законів не допустиме згідно з статтею 22 Конституцією, якою встановлено недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

З огляду на це є загроза самій ідеї судово-правової реформи, яка має на меті створення належних умов для здійснення судочинства та укомплектування суддівського корпусу високопрофесійними кадрами.

У зв’язку з цим, виникла необхідність у внесенні змін до статей 46, 92 Закону та виключенні абзацу шостого підпункту 18) пункту 3 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

4. Частина третя статті 22 Конституції України встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

 Зважаючи на те, що до прийняття Закону надання матеріальної допомоги було безумовним і гарантувалося Законом, нова редакція Закону дає можливість двоякого трактування цієї статті та може призвести до порушення соціально-економічних прав державних службовців.

У зв’язку з цим, проектом  Закону пропонується внести зміни до абзацу  першого частини другої статті 54 Закону, якими, у випадку прийняття проекту Закону, як Закону, гарантуватиметься обов’язкове надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

5. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. При цьому згідно з частиною третьою статті 133 цього ж Закону посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців (тобто посад найнижчого рівня в апараті місцевого суду), установлюється в розмірі 3 мінімальних заробітних плат. На даний час згідно із чинним законодавством таким є розмір посадового окладу таких працівників апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів: провідний спеціаліст, консультант, спеціаліст І категорії, старший секретар суду, старший судовий розпорядник, спеціаліст ІІ категорії, секретар судового засідання, судовий розпорядник, секретар суду, перекладач, спеціаліст (примітка: у 2015 році зазначений місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення).

Натомість відповідно до статті 51 Закону  України «Про державну службу» встановлюються 9 груп оплати праці державних службовців та визначається, що схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки Закону України про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів (в залежності від її поширення: на всю територію України; на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; на територію одного або кількох районів, міст обласного значення).

Таким чином, частину вищезазначених посад працівників апарату місцевих судів у ході реалізації приписів Закону  України «Про державну службу» буде віднесено до 9 групи оплати праці на посадах державної служби в державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення. При цьому згідно з абзацом другим частини третьої статті 51 Закону мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Виходячи із зазначеного, розмір посадового окладу таких працівників зменшується з трьох мінімальних заробітних плат до двох.  

До того ж, відповідно до пункту 14 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, розмір посадового окладу таких працівників додатково зменшено і становить:

з 1 січня 2017 року - 1,25 розміру мінімальної заробітної плати;

з 1 січня 2018 року - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати;

з 1 липня 2018 року - 1,75 розміру мінімальної заробітної плати;

Цим же пунктом передбачена можливість у разі зменшення у зв’язку з установленням нових умов оплати праці розміру заробітної плати (без премії) в окремих державних службовців на час роботи на займаній посаді виплачувати в межах видатків, передбачених на оплату праці, різницю між заробітною платою, визначеною за попередніми умовами оплати праці (без премії) та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці. Водночас, це визначається як право, а не обов’язок керівника державної служби, до того ж йому надається право встановлювати таку виплату для «окремих державних службовців». (Натомість згідно з пунктом 7 умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати).

Таким чином, Законом  України «Про державну службу» передбачено зниження гарантованого чинним законодавством рівня матеріального забезпечення та соціального захисту працівників апарату судів;   закладається дискримінаційний підхід щодо врегулювання умов оплати праці, зокрема встановлення нижчого розміру заробітної плати на посадах державної служби в державних органах порівняно з умовами оплати праці на посадах в тих же державних органах, які згідно з положеннями Закону вже не будуть віднесені до посад державної служби.  

 З огляду на викладене,  проектом Закону запропоновано абзац п’ятий підпункту 18) пункту 3 та абзац другий  пункту 14 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» виключити.

У зв’язку з цим, Вищим адміністративним судом України розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу»  щодо особливостей функціонування державної служби  в апаратах судів», що додається.

  Враховуючи особливу актуальність питання, просимо Вас ініціювати питання про внесення проекту Закону на розгляд Верховної Ради України.  


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру