Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

ВИСНОВОК до законопроекту «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (щодо судової реформи)»

Вищим адміністративним судом України розглянуто проект Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України(щодо судової реформи) (далі–проект Закону), здійснивши аналіз положень проекту Закону, надаємо пропозиції до статті 12 проекту Закону.
Так, пунктом 1 частини цієї статті проекту Закону пропонується передбачити, що господарські суди розглядають спори що виникають, зокрема, щодо державних контрактів та інших правочинів, укладених з метою задоволення державних потреб.
Звертаємо увагу на те, що державні контракти відрізняються від звичайних господарських договорів, які укладаються відповідно до норм цивільного і господарського кодексів особливим порядком укладення договорів, їх виконанням, спеціальними вимогами щодо публічних оголошень, публічного акцепту пропозиції тощо, а також суб’єктним складом – де обов’язково однією із сторін виступає держава або використовуються бюджетні кошти для здійснення закупівель.
Слід враховувати, що як правило, такі договори укладаються у відповідності із Законом України «Про здійснення державних закупівель», який, з поміж іншого, передбачає проведення спеціальних процедур що передують його укладенню та підвищений рівень контролю за виконанням цього договору з боку відповідних органів держави.
При цьому укладення таких договорів спрямоване на забезпечення державних потреб, а отже зважаючи на особливий статус таких договорів необхідно закріпити особливий порядок розгляду спорів, які можуть виникати як на стадії укладення такого договору так і на стадії його виконання, а також у разі виникнення спорів щодо таких правовідносин в тому числі невиконання такого договору. Варто відзначити, що такого роду договори відносяться до сфери публічно-правових відносин це є суто адміністративні договори, а відтак спори пов’язані з такими договорами повинні розглядатися виключно адміністративними судами в порядку визначеному кодексом адміністративного судочинства України.
Тому пропонуємо пункт 1 частини першої статті 12 проекту Закону викласти в такій редакції:
«1)спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та інших правочинів у сфері господарювання;»
 
Пунктом 4 частини першої статті 12 проекту Закону визначено, що господарські суди розглядають спори щодо прав та обліку прав на цінні папери, обігу цінних паперів, а також відносин, що виникають з цінних паперів.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку затвердженого  Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1063/2011, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом.
Основними завданнями НКЦПФР є формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, здійснення контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, тобто НКЦПФР виступає виключно як суб’єкт владних повноважень, а отже спори щодо прав та обліку прав на цінні папери, обігу цінних паперів, а також відносин, що виникають з цінних паперів відноситься до сфери регулювання адміністративного судочинства.
У зв’язку з цим пункт 4 частини першої статті 12 проекту Закону потребує виключення.
 
Пунктом 5 частини першої статті 12 проекту Закону пропонується встановити, що господарські суди розглядають спори щодо нерухомого майна, в тому числі спори про право власності, витребування майна, реєстрацію або облік прав власності на таке нерухоме майно, що є предметом спору, крім спорів за участю фізичних осіб, які в установленому законом порядку не набули статусу фізичних осіб-підприємців, а також спори щодо нерухомого майна, що є предметом забезпечення зобов’язання.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).
Пунктом 7 частини першої статті 3 КАСУ встановлено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Разом з цим спори щодо реєстрації, обліку права власності на нерухоме майно відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі–КАСУ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Крім того положення запропонованого пункту 5 Проекту Закону має некоректне визначення предмету спору (спори щодо нерухомого майна), оскільки визначається об’єкт та не визначається сфера правовідносин, у який може виникнути такий спір та юрисдикція судів до компетенції яких може бути віднесено його розгляд.
Тому пропонуємо пункт 5 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПКУ) викласти в такій редакції:
«5) спори про право власності, витребування майна, крім спорів за участю фізичних осіб, які в установленому законом порядку не набули статусу фізичних осіб-підприємців, а також спори щодо нерухомого майна, що є предметом забезпечення зобов’язання;»
 
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 проекту Закону спори, що виникають з відносин, пов’язаних із захистом
економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській
діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; в тому числі спори, пов’язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції.
Слід зазначити, що запропонована редакція пункту 6 частини першої статті 12 проекту Закону суперечить частині третій статті 19 КАСУ, якою встановлено, зокрема, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
На сьогодні склалася відповідна судова практика щодо розгляду справ пов’язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а тому передача справ на розгляд господарських судів є недоцільною, та вимагатиме додаткового часу для вивчення та вироблення єдиної судової практики судами інших юрисдикцій (господарської юрисдикції), а як наслідок призведе до ускладнення механізму захисту прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб у цій сфері.
Виходячи з викладеного положення пункту 6 частини першої статті 12 проекту Закону є предметом розгляду адміністративних судів, оскільки безпосередньо пов’язано з реалізацією Антимонопольним комітетом України державно-владних повноважень.
У зв’язку з цим пункт 6 частини першої статті 12 проекту Закону потребує виключення.
 
Пунктом 7 частини першої статті 12 проекту Законувизначено, що господарські суди розглядають спори щодо майнових прав інтелектуальної власності, в тому числі спори щодо реєстрації або обліку прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, майнових прав автора, крім спорів за участю фізичних осіб, які в установленому законом порядку не набули статусу фізичних осіб-підприємців.
Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Спори щодо реєстрації, обліку прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, майнових прав автора відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі–КАСУ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тому потрібно пункт 7 частини першої статті 12 проекту Закону викласти в такій редакції:
«7) спори щодо майнових прав інтелектуальної власності, прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, майнових прав автора, крім спорів за участю фізичних осіб, які в установленому законом порядку не набули статусу фізичних осіб-підприємців;»
 
Пунктом 8 частини першої статті 12 проекту Закону передбачено що господарські суди розглядають справи про банкрутство, та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; в тому числі спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справи у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Слід зазначити, що стягнення коштів за податковим боргом врегульовано кодексом адміністративного судочинства України, а саме пунктом 3 статті 1833 цього кодексу, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.
Справи у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України розглядаються адміністративними судами.
Слід враховувати специфіку адміністративного судочинства одним з принципів якого є презумпція вини, яка полягає у тому, що суб’єкт владних повноважень(контролюючий орган) повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд самостійно витребовує названі документи та матеріали. Що значною мірою спрощує процес доказування та вигідно вирізняється з поміж інших судових юрисдикцій.
Тому пропонуємо пункт 8 проекту Закону викласти в такій редакції:
«8) справи про банкрутство, та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;»
 
Пунктом 10 частини першої цієї ж статті проекту Закону передбачено, що господарські суди розглядають спори щодо визнання недійсними актів державних та інших органів, крім спорів, які віднесені до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Розгляд спорів щодо визнання недійсними актів державних та інших органів, без виключення, є предметом регулювання кодексу адміністративного судочинства України.
У зв’язку з цим пункт 10 частини першої статті 12 проекту Закону потребує виключення.
 
Пунктом 11 частини першої цієї статті проекту Закону визначено, що господарські суди розглядають спори за заявами органів Рахункової палати України, з питань, віднесених законом до їх компетенції.
Означений пункт потребує виключення, оскільки спори за заявами органів Рахункової палати України відносяться до публічно-правових відносин, які розглядаються адміністративними судами, а саме до спорів юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень (Рахункової палати) щодо оскарження її рішень, дій чи бездіяльності.
 
Слід зазначити, що на сьогодні процесуальне законодавство України не повною мірою врегульовує питання меж юрисдикцій окремих видів судочинства, а саме розмежування адміністративної та господарської юрисдикцій.
Господарські суди мають розглядати спори, що пов’язані з господарською діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності (фізичних підприємців, юридичних осіб) з суб’єктами господарювання у спорах, що пов'язані з укладанням, зміною чи розірванням господарських договорі, спрямованих на забезпечення функціонування цих органів і спори про визнання господарюючих суб'єктів банкрутами.
Водночас, спори щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій є завданням виключно адміністративного судочинства України.
У зв’язку з цим у проекті Закону потрібно чітко визначити, що господарські суди не розглядають спори, які виникають із публічно правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.
Тому пропонуємо доповнити статтю12 проекту Закону частиною другою такої редакції:
«До компетенції господарських судів не відносяться спори, які випливають із публічно-правових відносин.»
 
 
 Запропонована редакція проекту статті 12 ГПКУ
 
Стаття 12. Юрисдикція господарських судів
 
«Господарські суди розглядають:
 
1)     спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та інших правочинів у сфері господарювання;
2)      спори щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3)     справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
4)     спори щодо прав та обліку прав на цінні папери, обігу цінних паперів, а також відносин, що виникають з цінних паперів;
5)     спори про право власності, витребування майна, крім спорів за участю фізичних осіб, які в установленому законом порядку не набули статусу фізичних осіб-підприємців, а також спори щодо нерухомого майна, що є предметом забезпечення зобов’язання;
6)      виключити;
7)     спори щодо майнових прав інтелектуальної власності, прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, майнових прав автора, крім спорів за участю фізичних осіб, які в установленому законом порядку не набули статусу фізичних осіб-підприємців;
8)     справи про банкрутство, та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; в тому числі спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справи у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
9)     справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство;
10)             виключити;
11)             виключити;
12)             інші спори між суб’єктами господарювання та спори, віднесені законом до юрисдикції господарських судів.
До компетенції господарських судів не відносяться спори, які випливають із публічно-правових відносин.
 
Спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути передано сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів про державні закупівлі, спорів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6, 8 - 10 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду та міжнародного комерційного арбітражу може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.»

 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру