Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

Висновок до Закону України «Про державну службу»

Верховна Рада України 10 грудня 2015 року ухвалила Закон України «Про державну службу» (далі – Закон).

Цей Закон визначає нові правові та організаційні засади державної служби як професійної, політично неупередженої діяльності на благо держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби.

Водночас окремі статті Закону не відповідають положенням статті 22 Конституції України, якою чітко встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

1. Так, пунктом 18 частини третьої статті 3 Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на працівників патронатних служб.

При цьому частиною першою статті 92 Закону передбачено, що до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.

Щодо такої зміни статусу помічників суддів, то варто наголосити, що частиною першою статті 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Статус органів судової влади визначається спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Ефективність функціонування судової системи України, якість правосуддя в цілому, його оперативність, розумність і справедливість, залежить не тільки від професійного рівня суддів, а і від професійного рівня працівників апарату, зокрема помічників суддів. Якісна робота судді не в останню чергу залежить від якісної роботи помічника судді, від рівня його знань, а також належного виконання посадових обов’язків. Помічники суддів є основним резервом для формування кваліфікованого суддівського корпусу.

Виключення помічників суддів з посад, на які поширюється дія Закону, може призвести до значної плинності кадрів та зниження кваліфікаційного рівня майбутніх претендентів на такі посади.

Раніше, ще за часів, коли інституту помічника судді не було, суддя здійснював ті ж повноваження, покладені на нього державою, однак самостійно, без будь-якої допомоги. Із введенням посади помічника судді повноваження судді частково були делеговані помічникові для забезпечення більш ефективного здійснення правосуддя та з метою вдосконалення роботи судів.

Законом помічників суддів віднесено до патронатної служби, яка передбачена в інших державних органах, зокрема в органах виконавчої та законодавчої влади. При цьому чомусь не звернуто увагу на те, що посади політика і судді за своєю основною суб’єктивною ознакою не є тотожними, а тому поняття «помічник депутата» і «помічник судді» не можна уніфікувати, а за своїм змістом і внутрішньою суттю зовсім різні.

Політик, зокрема депутат, є фігурою публічною та виборною, має певне обмеження у часі для зайняття своєї посади, відповідно його помічник також приймається на роботу на певний період. Натомість помічник судді приймається на роботу на увесь період роботи судді, який або обраний безстроково, або має на це право, прямо передбачене в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Призначення помічника судді на посаду та його звільнення з посади за поданням судді не може вважатися прийняттям на посаду патронатної служби, оскільки крім цієї ознаки всі інші прямо вказують на те, що помічник судді виконує виключно функції, покладені на нього державою. Саме тому помічник судді призначається на посаду хоч і за поданням судді, проте керівником апарату відповідного суду, тобто є працівником апарату суду. Незрозуміло, як усі інші працівники апарату (секретарі судового засідання, консультанти, судові розпорядники, інші) відповідно до Закону є державними службовцями, а помічник судді як працівник органу державної влади, що безпосередньо виконує роботу із забезпечення виконання функцій держави щодо здійснення судочинства, підготовки судових справ до розгляду та проектів судових рішень, може не бути державним службовцем.

Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин (стаття 21 Кодексу законів про працю України). Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 Кодексу законів про працю України).

До липня 2010 року помічники суддів приймалися на роботу за конкурсом і здійснювали вибір такої професії, у тому числі, через віднесення посади помічника судді до посад державної служби. Це давало певні соціальні гарантії, впевненість у майбутньому тощо.

Погіршення нинішнього становища, порушення соціальних та економічних гарантій при прийнятті нових законів не допустиме згідно з статтею 22 Конституцією, якою встановлено недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

З огляду на це є загроза самій ідеї судово-правової реформи, яка має на меті створення належних умов для здійснення судочинства та укомплектування суддівського корпусу високопрофесійними кадрами.

Ми звертаємо увагу на те, що в системі сучасного судочинства немає більш універсального працівника, ніж помічник судді. Вимоги до зайняття цієї посади є високими, а її престижність – беззаперечною. Варто наголосити, що цей Закон повністю змінює модель державної служби в Україні, а помічника судді фактично прирівнює до технічного працівника, що прямо суперечить суті його професійних обов’язків. Така ситуація може призвести до того, що вибір майбутніми фахівцями саме цієї професії може зійти нанівець. Нинішні помічники суддів, перейшовши у розряд «колишніх» державних службовців, дійдуть висновку, що подальше перебування на роботі без соціального, економічного та іншого державного захисту є неперспективним та марним, і помічник судді може перетворитися у низькопрофесійну, некваліфіковану трудову одиницю, яка не задовольнятиме потреб ні держави, ні суспільства.

2. Підпунктом 12 пункту 3 розділу XІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону з абзацу першого частини першої, частини другої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключено слова «на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Тобто пенсійне забезпечення суддів буде здійснюватися на загальних засадах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

         Необхідно наголосити, що у частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів через визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130 Конституції України).

            Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність суддів забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Надання суддям передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності.

         Разом із цим відповідно до статті 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

         Водночас одним із критеріїв боротьби з корупційними явищами, за висновками світового банку та інших міжнародних установ, є достатній рівень заробітної плати суддів і державних службовців (можливих суб’єктів корупційних діянь) і, як наслідок, їх пенсійне забезпечення. Для досягнення антикорупційного ефекту від втілення Закону в життя необхідно встановити дієвий контроль за діяльністю вказаних у Законі суб’єктів, а не намагатися створити некомфортні умови для залучення на посади судді та  державних службовців порядних і чесних людей.

Ураховуючи те, що на сьогодні значна частина реального сектору економіки не показує достовірних даних про розміри реальних доходів та фактичної заробітної плати найманих працівників, а також ігнорує реальну оплату внесків до соціальних фондів, відрахування із заробітної плати суддів слугують вагомим джерелом наповнення пенсійного та інших соціальних фондів.

При цьому, як правило, судді займають посади на весь період своєї професійної кар’єри і відповідно набувають певних гарантій як стимулювання за бездоганну та безперервну службу.

Крім того, на неприпустимості і неконституційності скасування та зміни або встановлення нових підстав і умов надання пільг, компенсацій, гарантій та нарахування пенсій або щомісячного грошового утримання окремим категоріям громадян неодноразово наголошував Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013.

У цих рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до норм Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

На нашу думку, позбавлення спеціальних гарантій, у тому числі і спеціальної пенсії суддів, може призвести до відтоку фахівців високого рівня і, як наслідок, є загроза того, що на посади суддів будуть призначатися некомпетентні фахівці або Україна буде змушена залучати на всі без винятку посади суддів або державної служби іноземців (колишніх іноземців), яким у подальшому будуть повернуті втрачені державні гарантії. При цьому власний національний «банк професіоналів» буде втрачено.

Тому урівноваження пенсій у розмірах і пенсій між одержувачами пенсій за спеціальними законами та пенсій на загальних підставах повинно вирішуватися шляхом підвищення рівня пенсійного забезпечення, насамперед розмірів тих пенсій, які не забезпечують достатній рівень життя громадян.

 

З урахуванням викладеного звертаємося до Вас із проханням застосувати надане Вам Конституцією України право вето щодо ухваленого Верховною Радою України Закону України «Про державну службу».


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру