|
Проектом Закону пропонується внести зміни до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), згідно з якими адміністративні справи з приводу оскарження органом державної влади актів, рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування та створених ним органів, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за місцезнаходженням органу державної влади-позивача або місцезнаходженням відповідача.
Вищий адміністративний суд України, здійснивши аналіз положень проекту Закону, не може з ними погодитись з огляду на таке.
Так, проектом Закону пропонується статтю 19 КАСУ доповнити новою частиною четвертою, якою передбачається, що адміністративні справи з приводу оскарження органом державної влади актів, рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування та створених ним органів вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за місцезнаходженням органу державної влади-позивача або місцезнаходженням відповідача.
Необхідність унесення таких змін, як зазначено у пояснювальній записці, пов’язана з неможливістю законного, об’єктивного і неупередженого судового розгляду справ в адміністративних судах за місцезнаходженням відповідача, а зокрема у східних регіонах України, через напружену соціально-політичну та криміногенну ситуацію.
Слід зазначити, що частиною третьою статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, а саме забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Проте в разі розгляду судом адміністративної справи за місцем знаходження позивача, відповідача буде позбавлено можливості захисту своїх прав, оскільки прибуття в судове засідання в інший регіон України для нього виявиться неможливим у зв’язку зі згаданою ситуацією.
Крім того запропоновані проектом Закону зміни, щодо можливості розгляду адміністративних справ з приводу оскарження органом державної влади актів, рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування та створених ним органів в адміністративному суді за місцезнаходженням органу державної влади-позивача надасть змогу органам державної влади Донецької та Луганської областей оскаржувати рішення актів, рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування та створених ним органів, що знаходяться поза межами Донецької та Луганської областей.
Тобто місцеві органи державної влади матимуть правові підстави для скасування у судовому порядку рішень суб’єктів владних повноважень будь-яких територіальних органів державної влади незалежно від адміністративно-територіального розташування.
В свою чергу, на правовому підґрунті створюється механізм тиску на суддівський корпус з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що явно суперечить статтям 126, 129 Конституції України якими встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Тому більш коректним рішенням було б проведення ротації суддівського корпусу східних регіонів та членів їх сімей у місця відсутності несприятливої та ескалованої соціально-політичної та криміногенної ситуації, а роботу органів судової влади у цих регіонах призупинити до повної стабілізації ситуації та припинення протистоянь у суспільстві.
З огляду на це внесення запропонованих проектом Закону змін до статті 19 КАСУ є недоцільним.
Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України не підтримує запропонований проект Закону.
|
