Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

До уваги громадян!

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо порядку роботи Вищого адміністративного суду України з урахуванням призначення суддів нового Верховного Суду, повідомляємо

ВИСНОВОК до проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України (щодо здійснення судочинства міжнародним судом) від 23.02.2014 реєстр. № 4212


 

Проектом Закону пропонується внести зміни до статей 1, 3, 7, 13 та 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викласти у новій редакції частину четверту статті 382 Кримінального кодексу України, доповнити статтею 32-1 «Міжнародна підсудність» Кримінальний процесуальний кодекс України з метою створення правових засад для здійснення судочинства міжнародним судом.

Вищий адміністративний суд України, здійснивши аналіз положень проекту Закону, вважає за необхідне висловити такі зауваження.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. До них належать Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції (частина третя статті 124).

Частинами другою, третьою, четвертою статті 125 Основного Закону визначено систему судів загальної юрисдикції в Україні, яку відповідно складають: Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (частина перша статті 124 Конституції України). Створення надзвичайних та особливих судів також заборонено (частина п'ята статті 125 Конституції України).

Згідно з частиною четвертою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

До міжнародних судів, юрисдикція яких визнана Україною, слід віднестиЄвропейський суд з прав людини, Міжнародний комерційний арбітражний суд та Міжнародний суд ООН виходячи з аналізу підписаних та ратифікованих Україною міжнародних договорів.

Так, Україна як член ООН автоматично є учасником Статуту Міжнародного суду ООН, який було підписано 26 червня 1945 року. Як член ООН Україна підписала й ратифікувала Нью-Йоркську конвенцію про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, а також Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року. Торгово-промислова палата України затвердила Регламент МКАС, Положення про арбітражні збори і витрати, Рекомендаційний список арбітрів.


Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 24 березня 1999 року № 51 –XIV, передбачена юрисдикція Європейського суду з прав людини при вирішенні окремих правопорушень.

Тому з наведеного законопроектом положення незрозуміло, якою саме міжнародною судовою установою повинно здійснюватися судочинство, відповідно до підписаних договорів або до підписаних та ратифікованих Верховною Радою України (частина четверта статті 1 законопроекту). Адже вищенаведена конституційна норма встановлює обов’язкове правило ратифікації міжнародних актів з метою надання юридичної сили документу у вітчизняній системі права.


Щодо набрання чинності для України іншим міжнародним договором – Статутом Міжнародного кримінального суду від 17 липня1998 року, який Україною було підписано, але не ратифіковано, то слід звернути увагу на висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001, згідно з яким було визнано Римський статут Міжнародного кримінального суду, підписаний від імені України 20 січня 2000 року, який вноситься до Верховної Ради України для надання згоди на його обов’язковість, таким, що не відповідає Конституції України, в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та статті 1 Статуту, за якими «Міжнародний кримінальний суд доповнює національні органи кримінальної юстиції». Відповідно цей документ не ратифіковано, а дія цього Статуту можливо після внесення необхідних змін до Конституції України.

За таких обставин на сьогодні Європейським суд з прав людини є єдиною міжнародною судовою установою, яку можна вважати такою, що доповнює систему України.

Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством України передбачені правові наслідки визнання Україною судового рішення Європейського суду з прав людини.


Так, з метою забезпечення виконання рішень цієї міжнародної судової установи 23 лютого 2006 року прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (глава 3 «Виконання рішення»).

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України.

З огляду на зазначене запропоновані положення законопроекту вступають у суперечність із цим Законом, яким встановлюється інший порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини. Це стосується, зокрема, положення законопроекту, згідно з яким рішення міжнародного суду, яке набрало законної сили щодо особи, яка перебуває в Україні, підлягає виконанню в Україні після затвердження відповідним судом України. Проте Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» не встановлено необхідності затвердження відповідним судом України рішення Європейського суду з прав людини.

Крім того, запропоновані положення законопроекту не узгоджуються з процесуальними законами України. Так, відповідно до пункту 2 другого статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України. 3 цих самих мотивів можуть бути оскаржені та переглянуті Верховним Судом України у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційному порядку й судові рішення у цивільних справах,як це передбачено в пункті 2 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Некоректним вбачається положення в частині п’ятій статті 7 законопроекту, в якому зазначено, якщо особа не задоволена рішенням судів України, то вона може звернутися за захистом до міжнародного суду за правилами, які встановлені статутом (регламентом) такого міжнародного суду. Проте, наприклад, підставами для звернення із заявою до Європейського суду з прав людини є порушення прав заявника, передбачених Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод, що вчинене, на його думку, державою-учасницею.

Не заперечуючи проти необхідності посилення відповідальності за неналежне виконання відповідними посадовими особами рішень міжнародного суду, вважаємо, що запропоновані зміни до частини четвертої частково дублюють положення частини третьої статті 382 Кримінального кодексу України, якою вже передбачено кримінальну відповідальність за вчинення такого суспільно небезпечного винного діяння, як невиконання службовою особою рішень Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене Вищий адміністративний суд України не підтримує цей законопроект у запропонованій редакції.



 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення ВАСУ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру