Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

Рубрику "Наукові праці членів НКР при ВАСУ" у розділі "НКР при ВАСУ" доповнено новими матеріалами

Розміщено монографії заступника Голови ВАСУ, секретаря Пленуму ВАСУ, вченого секретаря НКР при ВАСУ Михайла Смоковича

Апарати вищих спеціалізованих судів повинні бути збережені, - заступник Голови ВАСУ Михайло Смокович

Якщо спочатку буде сформовано лише суддівський корпус Верховного Суду, а згодом вирішуватиметься питання з апаратами, то здійснювати судочинство Верховний Суд зможе, у кращому разі, місяців через три-чотири

Огляд ЗМІ. Не відновивши довіру до суду, ми втратимо державу - суддя у відставці Михайло Цуркан

ЮРЛІГА поспілкувалась із кандидатом у члени Вищої ради правосуддя

Пленум ВАСУ ухвалив ряд постанов, зокрема, про внесення змін до КАСУ щодо свободи мирних зібрань

Постанову «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо свободи мирних зібрань», яку направлено до Ради з питань судової реформи

Рубрику «Пленум ВАСУ» на офіційному веб-сайті суду доповнено новими документами

Розміщено постанови Пленуму ВАСУ, ухвалені під час його засідання 3 березня 2017 року

Інформаційний бюлетень щодо тримання мігрантів під вартою

Переклад на українську здійснено Представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні на запит Вищого адміністративного суду України

Головою Вищого адміністративного суду на другий строк обраний Олександр Нечитайло

30 березня 2017 року, збори суддів Вищого адміністративного суду України під час свого засідання обрали Головою суду Нечитайла Олександра Миколайовича

Інформаційна довідка за липень та серпень 2015 року

Вищий адміністративний суд України

Інформаційна довідка за липень та серпень 2015 року
про нові законодавчі та інші
нормативно-правові акти України

 

Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Так, протягом липня та серпня 2015 року в установленому порядку та в межах своїх повноважень ВАСУ забезпечено облік і систематизацію процесуальних законодавчих та нормативно-правових актів України з метою підтримання їх у контрольному стані для майбутнього використання чи застосування у діяльності ВАСУ.

Одночасно, слід зазначити, що Верховною Радою України та Президентом України протягом визначеного періоду прийнято законодавчі акти, які можуть бути застосовані при розгляді та вирішенні адміністративних справ.

 

І. Нормативно-правові акти прийняті Верховною Радою України

 

1.            1 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №569-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» (дата набрання чинності Закону 23.07.2015р.), яким внесено зміни до Податкового кодексу України та законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, змінами до пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку:

·          першої групи;

·          другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування реєстратора розрахункових операцій для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування реєстратора розрахункових операцій розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Прийнятим Законом також передбачається, зокрема таке:

·          звільнено усіх суб’єктів господарювання – власників РРО від необхідності зберігання надрукованих чеків у книгах обліку розрахункових операцій;

·          звільнено фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість від вимоги щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку;

·          збільшено для юридичних осіб до 10% розміру мінімальної заробітної плати (встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року) допустиму невідповідність суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті на місці проведення розрахунків;

·          скасовано п’ятикратний розмір фінансової відповідальності за порушення вимог Закону про РРО;

·          сервісні центри зобов’язано проводити технічне обслуговування РРО без їх розпломбування;

·          сервісні центри зобов’язано у разі не забезпечення гарантійного ремонту РРО протягом сімох днів з дня прийняття його в ремонт ввести в 3 експлуатацію належним чином зареєстрований на суб’єкта господарювання резервний реєстратор розрахункових операцій;

·          запроваджено фінансову відповідальність сервісних центрів за порушення стоків гарантійного ремонту РРО та не введення в експлуатацію резервного РРО.

 

2.            2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №576-VIII «Про Рахункову палату» (дата набрання чинності Закону 09.08.2015р.), який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати.

Так, відповідно до прийнятого Закону Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.

Рахункова палата підзвітна Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи.

Рахункова палата є державним колегіальним органом.

Повноваження, покладені на Рахункову палату Конституцією України, здійснюються через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) забезпечується Рахунковою палатою шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів.

Фінансовий аудит полягає у перевірці, аналізі та оцінці правильності ведення, повноти обліку і достовірності звітності щодо надходжень і витрат бюджету, встановлення фактичного стану справ щодо цільового використання бюджетних коштів, дотримання законодавства при здійсненні операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до статті 7 Закону Рахункова палата здійснює фінансовий аудит та аудит ефективності щодо:

·          надходжень до державного бюджету податків, зборів, обов’язкових платежів та інших доходів, включаючи адміністрування контролюючими органами таких надходжень;

·          проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради юстиції, Генеральної прокуратури України та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету;

·          управління об’єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, включаючи забезпечення відрахування (сплати) до державного бюджету коштів, отриманих державою як власником таких об’єктів, та використання коштів державного бюджету, спрямованих на відповідні об’єкти;

·          надання кредитів з державного бюджету та повернення таких коштів до державного бюджету;

·          операцій щодо державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, державних гарантій, обслуговування і погашення державного та гарантованого державою боргу;

·          використання кредитів (позик), залучених державою до спеціального фонду державного бюджету від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, виконання міжнародних договорів України, що призводить до фінансових наслідків для державного бюджету, у межах, які стосуються таких наслідків;

·          здійснення державних закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

·          виконання державних цільових програм, інвестиційних проектів, державного замовлення, надання державної допомоги суб’єктам господарювання за рахунок коштів державного бюджету;

·          управління коштами державного бюджету центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

·          стану внутрішнього контролю розпорядників коштів державного бюджету;

·          інших операцій, пов’язаних із надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням;

·          виконання кошторису доходів та витрат Національного банку України.

Рахункова палата складається з дев’яти членів Рахункової палати.

Членами Рахункової палати є Голова Рахункової палати, його заступник та інші члени Рахункової палати.

Члени Рахункової палати призначаються на посади та звільняються з посад Верховною Радою України відповідно до вимог цього Закону та в порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

Закон України «Про Рахункову палату» від 11.07.1996 р. №315/96-ВР визнано таким, що втратив чинність.

 

3.            2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №577-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо електронного звернення та електронної петиції» (дата набрання чинності Закону 28.10.2015 р.), яким внесено зміни до законів України «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Верховної Ради України.

Законом запроваджується подання громадянами індивідуальних та колективних звернень в електронній формі з використанням мережі Інтернет та засобів електронного зв’язку.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» у такому зверненні, крім прізвища, імені, по батькові, місця проживання громадянина, викладення суті порушеного питання, також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Законом також запроваджується можливість звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та органів місцевого самоврядування шляхом подання електронної петиції через офіційні веб-сайти відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування або громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції.

Відповідно до статті 23-1 Закону, в електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об’єднання, що здійснює збір підписів, обов’язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.

Електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Відповідальність за зміст електронної петиції несе автор (ініціатор) електронної петиції.

Дата оприлюднення електронної петиції на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відповідного органу місцевого самоврядування або на веб-сайті громадського об’єднання є датою початку збору підписів на її підтримку.

Електронна петиція, яка в установлений строк не набрала необхідної кількості голосів на її підтримку, після завершення строку збору підписів на її підтримку розглядається як звернення громадян відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Електронна петиція, адресована відповідно Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, розглядається у порядку, встановленому Законом, за умови збору на її підтримку не менш як 25000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції.

 

4.            2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №578-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» (дата набрання чинності Закону 16.07.2015 р.), яким внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та уточнення деяких положень стосовно структури прокуратури та порядку призначення на адміністративні посади.

Зокрема, Законом вносяться зміни до статей 8, 81, 11, 13, 15, 39, 41 та 51 Закону, якими пропонується визначити перелік адміністративних посад військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і порядок призначення на ці посади, а також чітко розмежувати суб’єкта призначення на адміністративні посади в регіональних та місцевих прокуратурах.

Змінами внесеними до статті 24 Закону встановлено, що право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

Окрім цього, внесено зміни до Додатку цього Закону щодо Переліку та територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур, який викладено в новій редакції та набирає чинності з 15 грудня 2015 року.

 

5.            2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №580-VIII «Про Національну поліцію» (дата набрання чинності Закону 07.11.2015 р.), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Систему поліції складають:

·               центральний орган управління поліцією;

·               територіальні органи поліції.

До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

У складі поліції функціонують:

·               кримінальна поліція;

·               патрульна поліція;

·               органи досудового розслідування;

·               поліція охорони;

·               спеціальна поліція;

·               поліція особливого призначення.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань:

·               здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

·               виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

·               вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень;

·               припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

·               вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

·               здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

·               здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

·               розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;

·               у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

·               доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

·               вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;

·               регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

·               здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;

·               видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів;

·               у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;

·               вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;

·               вживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе;

·               встановлює особу за невпізнаним трупом;

·               забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;

·               у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі;

·               вживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;

·               здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;

·               здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;

·               здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

·               здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;

·               здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;

·               сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;

·               виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України.

Законом також внесено зміни до законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про судову експертизу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов’язок і військову службу» тощо.

Визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ та Постанова Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про міліцію».

 

6.            14 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №595-VIII «Про місцеві вибори» (дата набрання чинності Закону 05.09.2015 р.), який визначає основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост.

Місцеві вибори є вільними та відбуваються на основі гарантованого Конституцією України та цим Законом загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища, територія утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднаної сільської, селищної територіальної громади (далі - територія об’єднаної сільської, селищної територіальної громади).

Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ, що збігається з територією відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, району в місті, територією міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм або територією утвореної відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» об’єднаної міської територіальної громади.

Законом внесено зміни до ряду законодавчих актів, Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» визнано таким, що втратив чинність.

 

7.            14 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №596-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (дата набрання чинності Закону 08.08.2015 р.), яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП та Закону України «Про дорожній рух» щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Законом запроваджується новий вид адміністративного стягнення (штрафні бали), встановлення розміру штрафу або кількості штрафних балів (ст.271 КУпАП), надання повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженим працівникам підрозділів патрульної служби міліції та працівникам відповідних підрозділів МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, які мають спеціальні звання (ст.2791-2792 КпАП), а також закріплено норму, згідно з якою відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, що зафіксовані в автоматичному режимі, буде нести юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Крім цього, змінами до статей 521 та 531 Закону України «Про дорожній рух» вводиться автоматична фотозйомка та відеофіксація адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

 

8.            14 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №597-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції» (дата набрання чинності Закону 06.10.2015 р.), яким внесено зміни до деяких законодавчих актів щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції.

Законом внесено зміни до Закону України «Про дорожній рух» та Кодексу про адміністративні правопорушення щодо надання інформації про зареєстровані транспортні засоби з Єдиного державного реєстру.

Для фізичних та юридичних осіб інформація з Єдиного державного реєстру надається шляхом пошуку за суб’єктом (власником транспортного засобу) в електронній формі через офіційний веб-сайт органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації та обліку транспортних засобів, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або направлення її поштою органам Державтоінспекції МВС.

Інформація з Єдиного державного реєстру надається у порядку і за формою, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За запитом посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів СБУ, адвокатів, нотаріусів інформація з Єдиного державного реєстру у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб’єктом (власником транспортного засобу) чи за державним номерним знаком у письмовій або електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Єдиного державного реєстру, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Єдиного державного реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За заявою власника чи іншого правоволодільця орган реєстрації та обліку транспортних засобів надає інформацію про осіб, які отримали відомості про зареєстрований транспортний засіб, що йому належить.

Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Крім цього, встановлено адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку отримання інформації з Єдиного державного реєстру, держателем якого є Державтоінспекція МВС, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру.

Також внесено зміни до законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про Державний земельний кадастр» щодо надання в електронній формі інформації про об’єкти нерухомого майна для фізичних та юридичних осіб.

 

9.            15 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №609-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» (дата набрання чинності Закону 13.08.2015 р.), яким визначено, що «звичайна ціна» - ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну (підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Також, визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

а) господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами - нерезидентами;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

·               річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

·               обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до змін, внесених Законом до пункту 120.3 статті 120 Кодексу, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

·               300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

·               1% суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

·               3% суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

 

10.       15 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №610-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо декларантів, які перебувають на військовій службі» (дата набрання чинності Закону 09.08.2015 р.), яким внесено зміни до статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» такого змісту:

«Суб’єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік у зв’язку з мобілізацією відповідно до указів Президента України з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України, подають таку декларацію за звітний рік протягом 30 робочих днів із дня закінчення суб’єктом декларування проходження військової служби, визначеного частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», або з дня його переходу на військову службу за контрактом».

Крім цього, примітку до форми декларації, що додається до Закону доповнено пунктом 14 такого змісту:

«У разі якщо суб’єкт декларування не може одержати інформацію про майно, доходи, видатки та зобов’язання фінансового характеру члена сім’ї, якого мобілізовано відповідно до указу Президента України, декларація за
2014 рік заповнюється без урахування інформації, невідомої суб’єкту декларування. У такому разі суб’єкт декларування разом із декларацією подає пояснювальну записку довільної форми, в якій зазначає, які саме позиції декларації не заповнені, та пояснює причини їх незаповнення. Суб’єкт декларування зобов’язаний подати уточнену декларацію за 2014 рік не пізніше 30 робочих днів з моменту усунення обставин, які перешкоджали йому одержати необхідні дані».

 

11.       15 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №613-VIII «Про внесення зміни до статті 247 Кримінального процесуального кодексу України» (дата набрання чинності Закону
17.08.2015 р.), яким
внесено зміни до статті 247 Кримінального процесуального кодексу України, яку доповнено частиною другою такого змісту:

«2. Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, може здійснюватися слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

У такому разі слідчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування».

 

12.       15 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №614-VIII «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення» (дата набрання чинності Закону 01.01.2016 р.), яким зокрема, статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено частиною третьою такого змісту:

«Перерахунок пенсій у зв’язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком».

 

13.       16 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №626-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» (дата набрання чинності Закону 25.07.2015 р.), яким внесено зміни до законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» щодо регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Зокрема, внесено зміни до Закону «Про теплопостачання», якими уточнено, що тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб’єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Іншими змінами зазначено, що спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Крім того, Кабінету Міністрів України доручено до 1 липня 2017 року вжити заходів щодо відшкодування в повному обсязі різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися.

 

14.       16 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №627-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» (дата набрання чинності Закону 26.07.2015 р.), яким внесено зміни до статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», відповідно до яких встановлено не поширювати дію мораторію на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об’єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

15.       16 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №631-VIII «Про внесення змін до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (дата набрання чинності Закону 09.08.2015 р.), яким внесено зміни до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» щодо інформації, що зазначається в декларації.

Так, зокрема, в декларації зазначаються ще такі відомості:

«об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які:

а) належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України;

б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права;

в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї.

Такі відомості включають:

а) інформацію про місцезнаходження об’єкта;

б) інформацію про власника або користувача земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво об’єкта;

в) якщо об’єкт перебуває у спільній власності - про всіх його співвласників зазначаються відомості, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

У декларації зазначаються також відомості про об’єкти декларування, передбачені пунктами 2 - 8 частини першої цієї статті, що є об’єктами права. Відомості, передбачені цією частиною, не зазначаються в декларації, якщо відповідні об’єкти належать на праві власності юридичній особі, зазначеній у пункті 51 частини першої цієї статті, та їх головним призначенням є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання, спеціальна техніка тощо).

Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктами декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 50 цього Закону.

 

16.       16 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» (дата набрання чинності Закону 29.07.2015 р.), яким внесено зміни до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до змін, внесених цим Законом до пункту 87.1 статті 87 та пункту 95.3 статті 95 Кодексу, погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів на електронному рахунку здійснюється Держказначейством України на підставі реєстру ДФС, який формується на підставі рішень суду, направлених до виконання ДФС, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Порядок формування та надсилання такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Прикінцевими положеннями Закону встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути:

·          накладено арешт;

·          звернено стягнення.

Протягом п’яти робочих днів з дня набрання чинності цим Законом підлягає зняттю органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, арешт з коштів, що перебувають на рахунках у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на які були сформовані вимоги відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

 

17.       17 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» (дата набрання чинності Закону 13.08.2015 р.), яким внесено зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій.

Закон забезпечує рівність підходів до оподаткування неприбуткових організацій, визначає чіткі критерії віднесення організацій до неприбуткових. Також визначено механізм повного звільнення неприбуткових організацій від податків у разі спрямування доходів на виконання статутних цілей.

Зокрема, визначено, неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

·          утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

·          установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;

·          установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

·          внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов’язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

·          бюджетні установи;

·          громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

·          спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;

·          житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно- будівельні) кооперативи (товариства);

·          об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

·          професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;

·          сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

·          інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Не є платниками податку суб’єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

 

18.       17 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» (дата набрання чинності Закону 01.09.2015 р.), яким внесено зміни до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків.

Відповідно до Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов’язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі на офіційному веб-сайті цього органу, протягом 5 календарних днів.

Консультації, крім узагальнюючих, надаються: у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов’язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.

Змінами до статті 53 Податкового кодексу визначено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов’язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Також Законом заборонено контролюючим та іншим державним органам використовувати акт перевірки як основу для висновків про відносини платника податків із контрагентами у разі, якщо платникові за результатами здавання акту не вручене податкове повідомлення-рішення.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Законом зазначено, що тимчасово, до 31 грудня 2016 року включно, платникам податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік складав менше 20 млн. гривень, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов’язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов’язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зазначена норма не застосовується у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з одного й того самого податку або збору. При цьому у разі скасування штрафної санкції відповідне сплачене податкове зобов’язання не підлягає подальшому оскарженню.

 

ІІ. 25 серпня 2015 року Президент України видав Указ за №501/2015 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини» (дата набрання чинності Указу 02.09.2015 р.), яким з метою вдосконалення діяльності щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, відповідно до частини другої статті 102 Конституції України затвердив Національну стратегію у сфері прав людини.

Прийняття Національної стратегії у сфері прав людини (далі - Стратегія) зумовлено необхідністю вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвого механізму захисту в Україні прав і свобод людини, вирішення системних проблем у зазначеній сфері.

Метою реалізації Стратегії є забезпечення пріоритетності прав і свобод людини як визначального чинника під час визначення державної політики, прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Результатом виконання Стратегії має стати запровадження системного підходу до виконання завдань та забезпечення узгодженості дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері прав і свобод людини, створення в Україні ефективного (доступного, зрозумілого, передбачуваного) механізму реалізації та захисту прав і свобод людини.

Стратегія включає наступні стратегічні напрями:

·               забезпечення права на життя;

·               протидія катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;

·               забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;

·               забезпечення права на справедливий суд;

·               забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації та вільного розвитку особистості;

·               забезпечення свободи мирних зібрань та об’єднань;

·               забезпечення права на участь в управлінні державними справами та у виборах - попередження та протидія дискримінації;

·               забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

·               протидія гендерному насильству, торгівлі людьми та рабству;

·               протидія домашньому насильству;

·               забезпечення прав корінних народів і національних меншин;

·               забезпечення права на працю та соціальний захист;

·               забезпечення права на охорону здоров’я;

·               створення умов для розвитку підприємницької діяльності;

·               забезпечення права на освіту;

·               забезпечення права на приватність - забезпечення прав дитини;

·               забезпечення прав біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні;

·               забезпечення прав учасників антитерористичної операції;

·               захист прав внутрішньо переміщених осіб;

·               ужиття необхідних заходів для захисту прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України;

·               забезпечення прав громадян України, які проживають у населених пунктах Донецької і Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження;

·               звільнення заручників та відновлення їхніх прав;

·               підвищення рівня обізнаності у сфері прав людини.

Крім того, Президент України цим Указом зобов`язав Кабінет Міністрів України розробити із залученням представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, провідних вітчизняних учених і міжнародних експертів та затвердити у тримісячний строк План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, передбачати під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на відповідний рік кошти, необхідні для фінансування виконання Плану дій.

 

ІІІ. Нормативно-правові акти прийняті Кабінетом Міністрів України

 

1.            5 серпня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №607 «Деякі питання організації фінансового моніторингу» (дата набрання чинності постанови 21.08.2015 р.), якою відповідно до пункту 1 частини другої статті 6, частини першої статті 12, статті 13, частини п’ятої статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» Кабінет Міністрів України затвердив такі:

1)           Порядок подання інформації для взяття на облік (зняття з обліку) суб’єктів первинного фінансового моніторингу, виявлення та реєстрації, а також подання суб’єктами первинного фінансового моніторингу Державній службі фінансового моніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

2)           Порядок ведення Державною службою фінансового моніторингу обліку інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

3)           Порядок ведення Державною службою фінансового моніторингу обліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

1)           Порядок подання інформації для взяття на облік (зняття з обліку) суб’єктів первинного фінансового моніторингу, виявлення та реєстрації, а також подання суб’єктами первинного фінансового моніторингу Державній службі фінансового моніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

У цьому Порядку визначено механізм подання суб’єктами первинного фінансового моніторингу (далі – суб’єкти) до Держфінмоніторингу відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) інформації, необхідної для взяття їх на облік як суб’єктів та зняття з обліку, а також виявлення, реєстрації, подання суб’єктами Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, іншої інформації, що може бути пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення.

Дія цього Порядку поширюється на всіх суб’єктів та їх відокремлені підрозділи (крім суб’єктів, щодо яких Національний банк відповідно до статті 14 Закону виконує функції з державного регулювання і нагляду).

Зокрема, Порядком визначено, що до реєстру вноситься інформація про проведення або спробу проведення фінансових операцій:

·               що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону;

·               що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 Закону;

·               у проведенні яких суб’єкт відмовив у випадках, визначених статтею 10 Закону;

·               стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій та організацій або осіб, до яких застосовані міжнародні санкції;

·               стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

·               проведення яких суб’єкт зупинив у зв’язку з тим, що вони підлягають фінансовому моніторингу; проведення яких суб’єкт зупинив у зв’язку з тим, що зарахування чи списання коштів здійснюється в результаті дій, які містять ознаки злочину, визначеного Кримінальним кодексом України;

·               проведення яких суб’єкт зупинив у зв’язку з тим, що їх учасниками або вигодоодержувачами є особи, які включені до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовані міжнародні санкції;

·               проведення яких зупинено за рішенням Держфінмоніторингу, прийнятим з метою зупинення видаткових операцій;

·               проведення яких зупинено за дорученням Держфінмоніторингу, прийнятим з метою задоволення запиту уповноваженого органу іноземної держави;

·               стосовно яких суб’єкт отримав від Держфінмоніторингу запит щодо подання інформації про відстеження (проведення моніторингу) фінансових операцій.

Пунктом 13 цього Порядку визначено перелік відомостей, що вносяться до реєстру.

2)           Порядок ведення Державною службою фінансового моніторингу обліку інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу.

У цьому Порядку визначено механізм ведення Держфінмоніторингом обліку інформації про фінансові операції, що стали об’єктом фінансового моніторингу, поданої суб’єктом первинного фінансового моніторингу (його відокремленим підрозділом) відповідно до Закону.

Зокрема, визначено, що інформація про фінансову операцію береться на облік шляхом її внесення до Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі надходження неналежним чином оформленого або поданого повідомлення про фінансову операцію Держфінмоніторинг відмовляє у взятті на облік такої інформації. Після взяття (відмови у взятті) на облік інформації про фінансову операцію Держфінмоніторинг протягом трьох робочих днів повідомляє про це суб’єкту, який подав таку інформацію.

Інформація про фінансову операцію та про її облік зберігається Держфінмоніторингом не менш як п’ять років. Інформація про фінансову операцію, строк зберігання якої закінчився, знищується.

3)           Порядок ведення Державною службою фінансового моніторингу обліку суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

У цьому Порядку, зокрема визначено, що взяття суб’єкта на облік Держфінмоніторингом здійснюється на підставі інформації, поданої ним в установленому порядку та внесеної до Єдиної системи.

Держфінмоніторинг знімає суб’єкта з обліку на підставі:

·               звернення суб’єкта у разі припинення ним діяльності;

·               звернення суб’єкта державного фінансового моніторингу про припинення відповідної діяльності суб’єкта, за яким він здійснює функції з державного регулювання і нагляду (зокрема у разі анулювання ліцензій (дозволів);

·               інформації відповідних органів державної реєстрації про скасування державної реєстрації (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) чи про державну реєстрацію смерті (для фізичних осіб).

Крім цього, постанову Кабінету Міністрів України від 25.08.2010 р. №747 «Деякі питання організації фінансового моніторингу» визнано такою, що втратила чинність.

 

2.            12 серпня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №582 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. №208» (дата набрання чинності постанови 19.08.2015 р.), якою визнав такою, що втратила чинність, постанова Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. №208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» щодо порядку надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання.

 

3.            19 серпня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» (дата набрання чинності постанови 10.09.2015 р.), якою відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Кабінет Міністрів України затвердив Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, Уряд установив, що:

·               органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов’язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

·               до завершення здійснення заходів з утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міських радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також затвердження актів спільної комісії такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.

Зокрема, в постанові зазначено, що орган державного архітектурно- будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (далі - орган держархбудконтролю).

Орган держархбудконтролю з питань здійснення повноважень, передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підконтрольним Держархбудінспекції.

Основним завданням органу держархбудконтролю є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань:

1) надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію;

2) приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об’єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків);

3) подає Держархбудінспекції інформацію, необхідну для внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;

4) здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, проектної документації щодо об’єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

5) здійснює контроль за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів держархбудконтролю;

6) розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів держархбудконтролю;

7) розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

4.            19 серпня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №698 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду» (дата набрання чинності постанови 25.09.2015 р.), якою відповідно до частини другої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Порядком визначено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі – головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Основними завданнями нагляду є:

1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об’єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об’єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

3) притягнення посадових осіб об’єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Порядок встановлює права головних інспекторів будівельного нагляду у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об’єктами нагляду, зокрема:

·               видавати обов’язкові до виконання об’єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

·               притягати посадових осіб об’єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;

·               вносити письмове подання про позбавлення посадової особи об’єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося;

·               скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об’єктами нагляду відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Також встановлює права об’єктів нагляду, зокрема:

·               вимагати від головних інспекторів будівельного нагляду дотримання вимог законодавства;

·               перевіряти наявність у головних інспекторів будівельного нагляду службових посвідчень, направлення на проведення перевірки;

·               бути присутніми під час здійснення заходів нагляду; - отримувати та ознайомлюватися з актом перевірки;

·               подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного головним інспектором будівельного нагляду за результатами перевірки.


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру