Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

До уваги громадян!

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо порядку роботи Вищого адміністративного суду України з урахуванням призначення суддів нового Верховного Суду, повідомляємо

Інформаційна довідка за червень 2015 року

Вищий адміністративний суд України

Інформаційна довідка за червень 2015 року
про нові законодавчі та інші
нормативно-правові акти України

 

Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Так, за червень 2015 року в установленому порядку та в межах своїх повноважень ВАСУ забезпечено облік і систематизацію процесуальних законодавчих та нормативно-правових актів України з метою підтримання їх у контрольному стані для майбутнього використання чи застосування у діяльності ВАСУ.

Одночасно, слід зазначити, що, зокрема, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України протягом визначеного періоду прийнято законодавчі та нормативно-правові акти, які можуть бути застосовані при розгляді та вирішенні адміністративних справ.

 

І. Нормативно-правові акти прийняті Верховною Радою України
 

1.            2 червня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №495-VIII «Про внесення зміни до статті 18 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» щодо встановлення щомісячної доплати інвалідам з дитинства підгрупи А 1 групи» (дата набрання чинності Закону 01.01.2016 р.), яким пункт 2 статті 18 зазначеного Закону (Стаття 18. Прикінцеві положення) викладено в такій редакції:

«2. У разі якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд інвалідам з дитинства підгрупи А 1 групи не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей-інвалідів підгрупи А віком від 6 до 18 років, здійснюється щомісячна доплата у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.».

 

2.            2 червня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №497-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» (дата набрання чинності Закону 27.06.2015 р.), метою якого є уніфікація видів документації із землеустрою, усунення розбіжностей у назвах документацій із землеустрою у різних законах, визначення виключного переліку суб’єктів, які здійснюють погодження конкретних видів документації із землеустрою, та складу і змісту усіх видів документації із землеустрою.

Законом внесено зміни до Земельного кодексу України та законів України «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації», «Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних трубопроводів», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», «Про охорону земель», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про Державний земельний кадастр», «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Законом, зокрема уточнено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Крім цього, визначено виключний перелік суб’єктів, які здійснюють погодження та затвердження конкретних видів документації із землеустрою.

 

3.            18 червня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №538-VIII «Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Україною як Позичальником та Європейським Союзом як Кредитором і Кредитної угоди між Україною як Позичальником і Національним банком України як Фінансовим агентом Позичальника та Європейським Союзом як Кредитором (щодо отримання Україною макрофінансової допомоги Європейського Союзу у сумі до 1 мільярда 800 мільйонів євро)» (дата набрання чинності Закону 14.07.2015 р.).

Згідно до додатку І «Заходи політики структурних реформ» ратифікованого Меморандуму (пункт 19 підрозділу «Сектор правосуддя» розділу «Умови ведення бізнесу») на час аналізу, який здійснюватиметься Європейською Комісію від імені Європейського Союзу перед прийняттям рішення стосовно виділення другого траншу кредиту, органи влади зобов'язуються завершити виконання, зокрема, умов з метою поліпшення примусового виконання договорів та умов ведення бізнесу, здійснити такі заходи в рамках Національної стратегії реформування сектору правосуддя на 2015 - 2020 рр.:

(i)           впровадити оціночні та кваліфікаційні характеристики системи для суддів, передбачених у законі щодо справедливого судового розгляду;

(ii)         прийняти закон, який запроваджує більш ефективну систему для цивільних та адміністративних справ згідно Європейських стандартів;

(iii)       змінити законодавство про судову систему відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії для того, щоб підвищити продуктивність та ефективність судової системи.

Крім того, відповідно до додатку ІІ «Система моніторингу» ратифікованого Меморандуму протягом реалізації допомоги Європейського Союзу відповідні державні органи на регулярній основі повинні надавати Комісії такі показники та звіти англійською мовою, зокрема результати планового опитування учасників щодо задоволення судовим розглядом цивільних та адміністративних справ (як тільки стають доступними) (пункт 13).

 

4.            18 червня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №548-VIII «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції» (Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через два місяці після набрання ним чинності 10.09.2015 р.).

Прийнятим Законом підпункт 1.7 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено новими абзацами такого змісту:

«Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України».

 

5.            4 червня 2015 року Верховною Радою України прийнято Постанову за №509-VIII «Про План законодавчого забезпечення реформ в Україні» (дата набрання чинності Постанови 30.06.2015 р.), якою схвалено відповідний План.

Суб’єктам права законодавчої ініціативи рекомендовано здійснювати розробку та внесення на розгляд Верховної Ради України визначених Планом законодавчого забезпечення реформ в Україні законопроектів з урахуванням встановлених у ньому строків.

Також, комітетам Верховної Ради України відповідно до предметів їх відання доручено забезпечити своєчасність опрацювання і надання народним депутатам України передбачених пунктом 2 цієї Постанови законопроектів, супровідних документів, аналітичних і довідкових матеріалів до них, а також повноту та ґрунтовність висновків щодо цих законопроектів.

 

ІІ. Нормативно-правові акти прийняті Кабінетом Міністрів України

 

1.            4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №355 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751 і від 24 лютого 2003 р. №250» (дата набрання чинності постанови 11.06.2015 р.), якою вніс зміни до:

  • ·  Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751;
  • ·  Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. №250.

1)            так, Уряд прийнятою постановою змінив Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, відповідно до змін для призначення допомоги при народженні дитини батько (опікун), з яким проживає дитина, має подати до органів соціального захисту разом з документами, що підтверджують особу, заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Раніше таку заяву подавалося в довільній формі.

Крім того, у разі звернення одного з батьків дитини (опікуна) за призначенням допомоги, орган соціального захисту за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Особам, які на 30 червня 2014 мали право на отримання допомоги при народженні (усиновленні) дитини в розмірі, встановленому на першу дитину, після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначається щомісячна допомога у розмірі 130 гривень.

У разі працевлаштування одержувача допомоги або виходу на роботу, виплата допомоги в розмірі 130 гривень припиняється.

Також визначено, що у разі зміни місця проживання одержувача державної допомоги сім’ям з дітьми, його виплата продовжується органом соціального захисту населення за новим місцем проживання або відбування покарання з дня (місяця) звернення.

2)            прийнятою постановою в абзаці восьмому пункту 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям слова «та підопічні» виключено.

Так, на сьогодні у зв’язку з прийнятою постановою підопічні діти не входять до складу сім’ї.

 

2.       4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №356 «Про затвердження Порядку забезпечення діяльності прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції» (дата набрання чинності постанови 19.06.2015 р.), якою вніс затвердити відповідний Порядок.

Крім того, відповідний Порядок містить:

1)            Загальну частина, відповідно до якої цей Порядок визначає механізм забезпечення діяльності прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, а також виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною» тощо;

2)            Забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, відповідно до якого у разі переміщення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції до іншої адміністративно-територіальної одиниці прийомні батьки, батьки-вихователі звертаються до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад із заявою про видачу довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції тощо.

3)            Матеріальне забезпечення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, які перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, відповідно до якого Державна соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються або продовжують виплачуватися уповноваженими органами відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №81 тощо;

4)            Відповідальність за подання неправдивих відомостей для призначення державної соціальної допомоги та грошового забезпечення, відповідно до якого уповноважений орган має право перевіряти достовірність документів, поданих для призначення та виплати державної соціальної допомоги та грошового забезпечення.

У разі зміни розміру пенсії, аліментів, стипендії чи державної допомоги батьки-вихователі або прийомні батьки зобов’язані повідомити про це уповноваженому органу для проведення відповідного перерахунку розміру раніше призначеної соціальної допомоги, але не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання ними такої інформації.

Суми державної соціальної допомоги та грошового забезпечення, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із завідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї, приховування переїзду до іншої адміністративно-територіальної одиниці тощо), стягуються згідно із законом.

 

1.       4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №358 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (дата набрання чинності постанови 09.06.2015 р.), якою визнано такими, що втратили чинність наступних постанов Кабінету Міністрів України:

1)            постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. №515 «Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні»;

2)            пункт 5 змін та доповнень, що вносяться до деяких рішень Уряду України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.1995 р. №206;

3)            постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 р. №677 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1997 р. №1504»

4)            постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 р. №322 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. №515 та визнання такими, що втратили чинність, деяких рішень Кабінету Міністрів України»;

5)            пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України з питань обов’язкового державного страхування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2009 р. №890;

6)            пункт 2 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 р. №256.

 

2.       4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №360 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (дата набрання чинності постанови 09.06.2015 р.),
якою
внесено зміну до пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
21.05.2014 р. №236 доповнивши абзац перший реченням такого змісту: «ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.».

Так, відповідно до прийнятої постанови ДФС (Державна фіскальна служба України) здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

 

3.       4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №361 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 р. №306» (дата набрання чинності постанови 11.06.2015 р.), якою викладено у новій редакції критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Так, Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері техногенної та пожежної безпеки, є:

1) провадження такої діяльності на:

  • ·   потенційно небезпечних об’єктах, об’єктах підвищеної небезпеки, а також на об’єктах, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, за переліком, затвердженим постановою Кабміну від 04.03.2015 №83;
  • ·   об’єктах, віднесених до відповідної категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою (визначається відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою»);

2) кількість осіб, які перебувають на об’єкті (визначається відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва»);

3) умовна висота будинку (визначається відповідно до ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва»);

4) площа об’єкта;

5) категорія складності об’єкта будівництва (визначається відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва»);

6) наявність підземних та/або підвальних поверхів, приміщень, споруд (визначається відповідно до ДБН В.2.2-9:2009 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення»);

7) належність об’єкта до пам’яток архітектури та історії;

8) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.

Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання відносяться до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього або незначного.

Планові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням суб’єктами господарювання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки здійснюються з такою періодичністю:

  • ·   з високим ступенем ризику – не частіше ніж один раз на рік;
  • ·   із середнім ступенем ризику – не частіше ніж один раз на 3 роки;
  • ·   з незначним ступенем ризику – не частіше ніж один раз на 5 років.

 

4.       4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №367 «Про затвердження Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» (дата набрання чинності постанови 10.06.2015 р.), якою затвердив відповідний Порядок, який регулює питання перетину адміністративного кордону вільної економічної зони «Крим» під час в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї громадян України відповідно до Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», а також іноземців та осіб без громадянства – з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, в’їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюється через контрольні пункти:

  • ·        іноземців та осіб без громадянства – за паспортним документом та спеціальним дозволом, виданим територіальним органом ДМС;
  • ·        громадян України – за умови пред’явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», а громадян України, що не досягли 16-річного віку – з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. №57.

Відповідно до пункту 28 затвердженого Порядку рішення про відмову в оформленні спеціального дозволу може бути оскаржене до ДМС або до суду.

 

5.       4 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №381 «Про затвердження Порядку розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей трансфертного ціноутворення» (дата набрання чинності постанови 10.06.2015 р.), якою відповідно до підпункту 39.3.2.3 підпункту 39.3.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України затвердив відповідний Порядок.

Крім того, визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №763 «Про затвердження Порядку розрахунку та застосування ринкового діапазону цін і ринкового діапазону рентабельності для цілей трансфертного ціноутворення».

 

6.            15 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №395 «Деякі питання діяльності Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції» (дата набрання чинності постанови 24.06.2015 р.), якою, зокрема утворено територіальні органів як структурні підрозділи апарату Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

 

7.            17 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №401 «Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» (дата набрання чинності постанови 26.06.2015 р.), якою внесено зміни до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 р. №740.

 

Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень

Стара редакція

Нова редакція

Пункт 2 Порядку

2. Внесенню до Реєстру підлягають судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів (далі - суди), перелік яких затверджено Радою суддів України та погоджено з Державною судовою адміністрацією, крім судових рішень, які містять інформацію, що є державною таємницею, ухвал слідчих суддів, постановлених під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, судових рішень у справах про усиновлення.

2. Внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції (далі - суди), а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

У разі коли судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Оприлюднення для загального доступу ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову в задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову в задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.

10. Для забезпечення підготовки та надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень голова суду визначає відповідальну особу апарату суду та надсилає адміністраторові Реєстру копію відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону такої особи, її електронної адреси.

10. Надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду.

Копія відповідного наказу із зазначенням прізвища, імені, по батькові та контактного телефону відповідальної особи, її електронної адреси надсилається адміністраторові Реєстру.

З метою надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень, що виносилися суддями, які на момент настання необхідності надсилання до Реєстру електронної копії судового рішення втратили можливість їх підписання власним електронним цифровим підписом (звільнення судді з посади, припинення повноважень судді, хвороба, відпустка тощо), суди надсилають адміністраторові Реєстру посилений сертифікат відкритого ключа електронного цифрового підпису відповідальної особи апарату суду у вигляді архівного файла у форматі zip.

11. Адміністратор Реєстру у п’ятиденний строк з моменту надходження копії наказу про визначення відповідальної особи апарату суду:

здійснює заходи щодо авторизації відповідальної особи апарату суду у Реєстрі;

доводить до відома відповідальної особи апарату суду електронну та поштову адресу власної абонентської скриньки.

11. Адміністратор реєстру не пізніше ніж протягом робочого дня, що настає після надходження копії наказу про визначення відповідальної особи апарату суду, вносить посилений сертифікат відкритого ключа електронного цифрового підпису відповідальної особи апарату суду до списку довірених сертифікатів у Реєстрі.

12. Суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення.

12. Суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення.

Окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, надсилаються судами в тому самому порядку, що судові рішення, стосовно яких висловлені такі окремі думки.

13. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення.

13. Електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту.

14. Електронні копії судових рішень, що підлягають негайному виконанню, надсилаються адміністраторові Реєстру відповідальною особою апарату суду відразу після їх ухвалення (постановлення). У передбачених процесуальним законодавством випадках електронні копії судових рішень надсилаються адміністраторові Реєстру в день складення повного судового рішення.

14. Відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до Реєстру не пізніше наступного дня після набрання чинності таким рішенням.

ТОЩО…

 

6.            17 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №402 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, яка підлягає державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною ветеринарною та фітосанітарною службою» (дата набрання чинності постанови 26.06.2015 р.), якою затвердив відповідні критерії:

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, яка підлягає державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду, є:

  • ·   можливість виникнення біологічних, хімічних, фізичних ризиків, пов’язаних з вирощуванням (виробництвом) продукції, а також розведенням, утриманням, обігом, торгівлею, зберіганням, утилізацією об’єктів санітарних заходів;
  • ·   наявність фактів порушення суб’єктами господарювання законодавства, якщо це створює загрозу поширення інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень тварин.

Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього та незначного.

Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб’єктів господарювання здійснюються з такою періодичністю:

  • ·   з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;
  • ·   із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на 3 роки;
  • ·   з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на 5 років.

У разі коли за результатами не менш як двох останніх заходів державного нагляду (контролю), здійснених протягом останніх трьох років, не виявлено фактів порушення вимог законодавства у галузі ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів, наступна планова перевірка такого суб’єкта господарювання проводиться не раніше ніж через установлений для відповідного ступеня ризику період, збільшений у 1,5 раза.

 

8.            17 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №405 «Про внесення змін до Положення про військово-транспортний обов’язок» (постанова на набрала чинності), якою викладено в новій редакції Положення про військово-транспортний обов’язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. №1921.

Положення про військово-транспортний обов’язок визначає порядок виконання військово-транспортного обов’язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв’язку та Держспецтрансслужби (далі – військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Дія Положення поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян – власників транспортних засобів.

При цьому дія Положення не поширюється на дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, представництва іноземних та міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства.

Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися підприємства, установи та організації у зв’язку з виконанням ними встановлених мобілізаційних завдань за наявності укладеного з Міноборони договору на виконання мобілізаційних завдань, а також за умови, що їх транспортні засоби і техніка задіяні у виробничому процесі виконання мобілізаційних завдань. Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися також підприємства, установи та організації, у яких є висока суспільна потреба. При цьому перелік підприємств, установ та організацій, у яких є висока суспільна потреба, затверджується Кабміном за поданням Міноборони.

Під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Військові комісаріати здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабміном, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

Перелік транспортних засобів і техніки, які можуть призначатися для задоволення потреб військових формувань на особливий період, визначається Міноборони.

Посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов’язку відповідно до закону.

Військово-транспортний обов’язок виконується:

  • ·   в мирний час – шляхом проведення заходів, пов’язаних з військовим обліком транспортних засобів і техніки та завчасним забезпеченням їх мобілізаційної готовності відповідно до визначених завдань;
  • ·   в особливий період – шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язуються в судовому порядку.

 

7.            17 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №407 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або у забезпеченні її проведення і втратили функціональні можливості нижніх кінцівок» (дата набрання чинності постанови 03.07.2015 р.), якою відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України затверджено відповідний Порядок.

 

8.            17 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (дата набрання чинності постанови 03.07.2015 р.), якою відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановив:

Установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

  • ·   засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
  • ·   на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
  • ·   на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

 

9.            17 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №423 «Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України» (постанова на набрала чинності), якою затверджено відповідне Положення, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім’ї, протидії торгівлі людьми, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції, у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Мінсоцполітики є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання гуманітарної допомоги.

 

9.            26 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №439 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266» (дата набрання чинності постанови 04.07.2015 р.), якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».

Прийнятою постановою Уряд виклав у новій редакції Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, який визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Відповідно до цього Порядку обчислюється також середня заробітна плата (грошове забезпечення) у разі, коли застрахованим особам згідно із законодавством встановлюються додаткові виплати понад розміри та тривалість виплат за страхуванням на випадок безробіття.

Зокрема, передбачено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.

 

10.        26 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №440 «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» (постанова не набрала чинності), якою відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затвердив відповідний Порядок.

Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 24 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Застраховані особи, страховий стаж яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку становить, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, менше 6 місяців, мають право на оплату днів тимчасової непрацездатності в розмірі, який визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але не перевищує в розрахунку на місяць розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Сума оплати днів тимчасової непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування.

 

11.        26 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №441 «Про посвідчення особи моряка» (постанова не набрала чинності), якою відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» затвердив:

  • ·   Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення державі та знищення посвідчення особи моряка;
  • ·   зразок бланка посвідчення особи моряка.

Також установлено, що:

  • ·   посвідчення особи моряка, видані до набрання чинності цією постановою, є чинними протягом строку, на який їх було видано;
  • ·   до запровадження, оформлення і видачі посвідчення особи моряка з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, посвідчення оформлюються з використанням бланків попередніх зразків.

Посвідчення особи моряка є документом, що посвідчує особу, оформляється і видається особі, яка постійно проживає на території країни та обіймає будь-яку посаду на борту судна, зареєстрованого в Україні чи в інших державах – членах Міжнародної організації праці. Посвідчення дає право особі, якій його оформлено, на виїзд з України і в’їзд в Україну на судні, членом екіпажу якого вона є, а також на виїзд з України і в’їзд в Україну в індивідуальному порядку під час прямування чи переходу на інше судно, списання із судна. Посвідчення не може бути використано на території України чи інших держав для укладення правочинів та здійснення приватних поїздок за кордон, не пов’язаних з виконанням трудових обов’язків.

Рішення про відмову в оформленні та видачі посвідчення може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

 

12.        26 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №445 «Про внесення зміни до пункту 8 Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, які отримали тяжкі тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися у період
з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 року» (дата набрання чинності постанови 04.07.2015 р.), якою доповнено пункт 8 Порядку виплати одноразової грошової допомоги особам, які отримали тяжкі тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. №324 «Про соціальний захист осіб, які отримали тяжкі тілесні ушкодження під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 року», абзацами такого змісту:

«У разі смерті або недієздатності особи, яка включена до переліку та не отримала допомоги, допомога може бути виплачена одному із членів сім’ї зазначеної особи на підставі відповідного рішення суду або довідки про смерть такої особи за умови надання письмової згоди довільної форми від інших членів сім’ї.

До членів сім’ї особи належать дружина (чоловік), її неповнолітні діти, батьки, а також особи, які на час смерті зазначеної особи перебували на її утриманні.».

 

13.        30 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №447 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» (постанова не набрала чинності), якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції сільського господарства за переліком згідно з додатком.

Також установлено, що територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконання своїх функцій і повноважень до їх передачі відповідним органам виконавчої влади.

 

14.        30 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №448 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері захисту рослин та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною ветеринарною та фітосанітарною службою» (постанова не набрала чинності), якою затвердив відповідні критерії.

Оцінювання ступеня ризику від провадження господарської діяльності у сфері захисту рослин здійснюється за такими критеріями:

  • ·   клас небезпечності пестицидів під час зберігання, транспортування, торгівлі та/або застосування засобів захисту рослин;
  • ·   наявність фактів порушення вимог законодавства у сфері захисту рослин.

З урахуванням критеріїв оцінювання ступеня ризику від провадження господарської діяльності у сфері захисту рослин суб'єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику - високого, середнього або незначного.

Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері захисту рослин здійснюються щодо суб'єктів:

  • ·   з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;
  • ·   із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на 3 роки;
  • ·   з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на 5 років.

У разі коли за результатами двох останніх планових перевірок не виявлено фактів порушення вимог законодавства у сфері захисту рослин, наступна планова перевірка такого суб'єкта господарювання проводиться не раніше ніж через період, установлений для відповідної групи ризику, збільшений у 1,5 раза.

 

15.        30 червня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №460 «Про затвердження Положення про Міністерство інфраструктури України» (постанова не набрала чинності), якою затвердив відповідне Положення.

Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв'язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення ВАСУ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру