Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

До уваги громадян!

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо порядку роботи Вищого адміністративного суду України з урахуванням призначення суддів нового Верховного Суду, повідомляємо

Інформаційна довідка № 7

 

Вищий адміністративний суд України
Інформаційна довідка №7
за липень 2014 року про нові законодавчі та інші
нормативно-правові акти України
 
Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Так, за липень 2014 року в установленому порядку та в межах своїх повноважень ВАСУ забезпечено облік і систематизацію процесуальних законодавчих та нормативно-правових актів України з метою підтримання їх у контрольному стані для майбутнього використання чи застосування у діяльності ВАСУ.
Одночасно, слід зазначити, що, зокрема, Верховною Радою України, та Кабінетом Міністрів України протягом визначеного періоду прийнято законодавчі та нормативно-правові акти, які можуть бути застосовані при розгляді та вирішенні адміністративних справ.
 
І. Закони України прийняті Верховною Радою України
 
1.            1 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1554-VII «Про внесення змін до Закону України «Про видавничу справу» (дата набрання чинності Закону 02.11.2014 р.), яким уточнено визначення термінів та деяких положень чинного Закону щодо порядку внесення суб’єктів видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції та виключення з нього; уточнено також повноваження центрального органу виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, в інформаційній та видавничій сферах.
Також, Законом установлено, що суб’єктами видавничої справи в Україні є фізичні особи – підприємці, юридичні особи України та іноземних держав. При цьому, суб’єкт видавничої справи може бути одночасно видавцем та/чи виготовлювачем та/чи розповсюджувачем видавничої продукції.
Засновником (співзасновниками) суб’єкта видавничої справи, що є юридичною особою, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та іноземних держав, який затверджує установчі документи суб’єкта видавничої справи, що є юридичною особою.
Засновник (співзасновники) суб’єкта видавничої справи має право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержувати прибуток від видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.
Згідно з внесеними змінами суб’єкти господарювання можуть провадити діяльність у видавничій справі після внесення їх до Державного реєстру на підставі свідоцтва про внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції.
Свідоцтво видається на безоплатній основі та діє безстроково. У разі зміни найменування або прізвища, імені, по батькові суб’єкта видавничої справи, його місцезнаходження (місця проживання), засновника (співзасновників) та виду (видів) діяльності у видавничій справі свідоцтво підлягає переоформленню.
Діяльність у видавничій справі без внесення до Державного реєстру провадять:
– органи законодавчої, виконавчої, судової влади – для випуску офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;
– підприємства, установи, організації, навчальні заклади, наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи – для випуску і безоплатного поширення інформаційних (бібліографічних, реферативних, оглядових), рекламних видань про свою діяльність; видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань таких підприємств, установ та організацій; службових та методичних матеріалів, документів для потреб їхньої статутної діяльності, а також матеріалів на правах рукопису, розмножених за допомогою технічних засобів.
 
2.            1 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1555-VII «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (дата набрання чинності Закону 02.08.2017 р.), який встановлює правові засади проведення моніторингу державної допомоги суб’єктам господарювання, здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції, спрямований на забезпечення захисту та розвитку конкуренції, підвищення прозорості функціонування системи державної допомоги та дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері державної допомоги.
Державна допомога полягає у передачі ресурсів держави чи місцевих ресурсів окремим суб’єктам господарювання, а також у втратах доходів відповідних бюджетів.
Державна допомога може реалізовуватися, зокрема, у таких формах:
1) надання субсидій та грантів;
2) надання дотацій;
3) надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів;
4) списання боргів, включно із заборгованістю за надані державні послуги, списання штрафних санкцій, компенсація збитків суб’єктам господарювання;
5) надання гарантій, кредитів на пільгових умовах, обслуговування кредитів за пільговими тарифами;
6) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
7) надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів чи послуг за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами, вище ринкових;
8) продаж державного майна за цінами, нижче ринкових;
9) збільшення державної частки в статутному капіталі суб’єктів господарювання або збільшення вартості державної частки на умовах, неприйнятних для приватних інвесторів.
Уповноваженим органом є Антимонопольний комітет України.
Законом вносяться зміни до Господарського кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
 
3.            1 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1556-VII «Про вищу освіту» (дата набрання чинності Закону 06.09.2014 р, крім абзацу третього частини другої статті 56 цього Закону, який набирає чинності з 01.09.2015 р., частини сьомої статті 44 та частини четвертої статті 72 цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2016 р.), який встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти:
– початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
– перший (бакалаврський) рівень;
– другий (магістерський) рівень;
– третій (освітньо-науковий) рівень;
– науковий рівень.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії;
5) доктор наук.
У сфері вищої освіти Єдина державна електронна база з питань освіти включає Реєстр вищих навчальних закладів, Реєстр документів про вищу освіту та Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання.
 
4.            3 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1575-VII «Про внесення змін до законів України «Про освіту» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо гарантій для студентів, аспірантів, педагогічних, науково-педагогічних працівників» (дата набрання чинності Закону 24.07.2014 р), метою якого є удосконалення реалізації права на здобуття освіти студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами та забезпечення виконання професійних обов’язків педагогічними, науково-педагогічними працівниками на період проходження ними військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, інших військових формувань України.
Крім того, прийнятий Закон має на меті:
– зберегти місця навчання (у тому числі за рахунок коштів державного бюджету для осіб, які навчалися за рахунок цих коштів) у навчальних закладах для тих осіб, що призвані для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період;
– зберегти додаткові види соціального і матеріального забезпечення студентам, курсантам, слухачам, стажистам, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам;
– надати право на відстрочку для складання екзаменаційної сесії та державної атестації у навчальних закладах на період проходження ними військової служби;
– зберегти місце роботи, посаду і попередній середній заробіток педагогічному чи науково-педагогічному працівнику, у зв’язку із проходженням ним військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;
– зменшити розмір плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг для осіб, які перервали навчання у навчальних закладах у зв’язку із їх призовом під час мобілізації з урахуванням перерваного та оплаченого строку навчання.
 
5.            4 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1588-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо пасивних доходів» (дата набрання чинності Закону 02.08.2014 р), яким внесено зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України, Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо пасивних доходів.
Внесеними змінами до Податкового кодексу України визначено, що до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід у вигляді процентів (крім визначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), дивідендів (крім визначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів (крім виграшів та призів у державну грошову лотерею в розмірах, передбачених у підпункті 165.1.46 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).
Ставка податку – 15%, застосовується до доходів у вигляді:
– процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку;
– процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами;
– процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;
– плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки;
– доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;
– доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;
– доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону;
– доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.
Змінами внесеними до Бюджетного кодексу України визначено, що податок з доходів у вигляді процентів, нарахованих на поточні вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті у банках чи кредитних спілках, буде зараховуватися до Державного бюджету України.
 
6.            4 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1590-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проведення медико-соціальної експертизи» (дата набрання чинності Закону 02.08.2014 р), який спрямований на:
– узгодження між собою положень Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та Основ законодавства України про охорону здоров’я, що стосуються окремих питань проведення медико-соціальної експертизи;
– усунення необхідності проходження інвалідами безпідставних повторних оглядів медико-соціальних експертних комісій, які мають анатомічні дефекти та інші необоротні порушення функцій органів і систем організму;
– посилення захисту прав інвалідів (зокрема тих, які мають анатомічні дефекти, стійкі необоротні порушення функцій органів і систем організму) під час проходження ними медико-соціальної експертизи;
– зменшення навантаження на медико-соціальні експертні комісії усіх рівнів.
 
7.            4 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1593-VII «Про внесення змін до Закону України «Про громадські об’єднання» щодо забезпечення діяльності всеукраїнських громадських об’єднань» (дата набрання чинності Закону 03.08.2014 р), яким частину другу статті 13 Закону викладено у новій редакції, якою передбачається встановити, що відокремлені підрозділи громадського об’єднання не є юридичними особами, крім випадків, передбачених Законом (зараз – відокремлені підрозділи громадського об’єднання не є юридичними особами).
Відокремлені підрозділи громадського об’єднання утворюються та здійснюють свою діяльність на основі статуту громадського об’єднання. Відокремлені підрозділи громадського об’єднання зі статусом юридичної особи можуть мати своє положення, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання. Положення про відокремлений підрозділ громадського об’єднання містить інформацію про найменування відокремленого підрозділу, назву керівних (та у разі потреби контролюючих) органів, порядок обрання (призначення), строк повноважень, перелік повноважень керівних (та у разі потреби контролюючих) органів. Положення про відокремлений підрозділ громадського об’єднання не може суперечити законам та статуту громадського об’єднання.
Відповідно до нової редакції частини 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону місцеві осередки всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення Закону в дію, за рішенням вищого органу управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації зберігають за собою статус юридичної особи після введення Закону в дію.
Статути (положення) місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення Закону в дію, мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом 5 років з дня введення його в дію.
Рішення про зміну до складу керівних органів, статутів (положень) та місцезнаходження місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, а також рішення про припинення діяльності місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, приймаються в порядку, визначеному Законом для громадських об’єднань.
Уповноваженим органом з питань реєстрації місцевих осередків всеукраїнських (міжнародних) громадських організацій, які діяли зі статусом юридичної особи на день введення Закону в дію, є відповідний орган, у якому зберігається реєстраційна справа місцевого осередку на день введення в дію Закону. В разі прийняття вищим органом управління всеукраїнської (міжнародної) громадської організації рішення про припинення своїх місцевих осередків як юридичних осіб, правонаступником майна, активів та пасивів таких осередків є відповідна громадська організація.
 
8.            22 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1600-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб’єктів господарювання» (дата набрання чинності Закону 17.08.2014 р), яким вносяться зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, Законом, зокрема, передбачено, що:
– здійснення органом державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання планових заходів державного нагляду (контролю) протягом одного планового періоду заборонено, якщо в цьому плановому періоді такий суб’єкт господарювання включений до плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) іншого органу державного нагляду (контролю);
– у разі якщо суб’єкт господарювання на відповідний плановий період включений до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) одночасно кількох органів державного нагляду (контролю), відповідні планові заходи здійснюються органами державного нагляду (контролю) комплексно – одночасно всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб’єкта господарювання;
– під час проведення заходів державного нагляду (контролю) не допускається вилучення у суб’єктів господарювання оригіналів їхніх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп’ютерів, їх частин, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством;
– не допускається проведення протягом одного року більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання.
Крім цього, встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
 
9.            22 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1601-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (дата набрання чинності Закону 13.08.2014 р), яким, зокрема, передбачено, що за згодою особи відцифровані відбитки пальців рук вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, проїзного документа біженця.
 
10.        22 липня 2014 рокуВерховною Радою України прийнято Закон України за №1602-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів» (дата набрання чинності Закону 20.09.2015 р), яким вносяться зміни до низки законодавчих актів щодо харчових продуктів.
Крім того, Законом передбачено, що державний контроль за харчовими продуктами та/або іншими об’єктами санітарних заходів здійснюється виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів (далі – компетентний орган). Компетентний орган може делегувати повноваження на здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.
Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку під час роботи потужності. Винятки становлять випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема у разі планування проведення державного аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.
 
11.        22 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1607-VII «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» (дата набрання чинності Закону 13.08.2015 р), яким передбачається спростити процедуру передачі нерухомого майна державної власності у комунальну власність для розміщення дошкільних навчальних закладів.
Прийнятим Законом, зокрема передбачається, що безоплатна передача нерухомого майна для розміщення дошкільних навчальних закладів з державної у комунальну власність здійснюватиметься за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, за умови взяття зобов’язання органами місцевого самоврядування використовувати його за цільовим призначенням та не відчужувати у приватну власність, за погодженням з Міністерством фінансів України, Фондом державного майна та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
 
12.        23 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1609-VII «Про внесення зміни до статті 4 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» щодо забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації учасників антитерористичної операції, які постраждали під час її проведення» (дата набрання чинності Закону 10.08.2015 р), яким доповнено статтю 4 відповідного Закону положенням, згідно до якого дія цього Закону поширюється також на військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та перебували безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством, а також мирних громадян, які проживали в районах проведення антитерористичної операції, за умови, якщо такими особами не вчинено кримінальних правопорушень, в частині забезпечення їх виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послугами медичної реабілітації, санаторно-курортним оздоровленням на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів чи рішень військово-лікарських комісій незалежно від встановлення їм інвалідності.
Так, прийнятий Закон сприяє посиленню соціальної захищеності постраждалих з числа громадян, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечували її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також створенню необхідних умов для реалізації ними громадянських прав вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
 
13.        25 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1614-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту прав дітей» (дата набрання чинності Закону
15.08.2015 р), яким
внесено зміни до законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов’язані:
– чоловіки, які мають сім’ю у встановленому законом порядку та яким надано статус багатодітної сім’ї, на утриманні яких перебувають 3 і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);
– жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 18 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
– жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
 
14.        31 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (дата набрання чинності Закону 03.08.2015 р), яким внесено зміни до Податкового кодексу та низки інших законодавчих актів. Зокрема, Законом передбачено:
– тимчасово до 01.01.15 р. встановлюється 1,5 %-ий військовий збір з доходів фізичних осіб у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Збір також буде стягуватися у разі виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюватиметься в порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України, тобто, під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. У разі нарахування податковим агентом оподатковуваного доходу, але не виплати його платнику податку, військовий збір підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним;
– з 01.01.15 р. вводиться електронне адміністрування ПДВ;
– з 01.01.15 р. вводиться обов’язкова реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
– збільшено «поріг» обов’язкової реєстрації платником ПДВ з
300 тис.грн. до 1 млн. грн.;
– скасовано оподаткування за нульовою ставкою ПДВ послуг із перевезення пасажирів швидкісними потягами Інтерсіті+;
– скасовано пільгове оподаткування податком на прибуток підприємств – суб’єктів готельної діяльності та підприємств галузі електроенергетики, які виробляють електричну енергію виключно з відновлювальних джерел енергії;
– скасовано оподаткування за зниженою ставкою (10%) прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами та деривативами;
– скасовано звільнення від оподаткування ПДВ операцій із постачання лісоматеріалів, паливної деревини, відходів лісопереробної промисловості;
Крім того, уряду надано права встановлювати пропорції розподілу єдиного соціального внеску між фондами соціального страхування та закріпити законодавчо норму щодо затвердження Кабінетом Міністрів України бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.
 
15.        31 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (дата набрання чинності Закону 16.08.2015 р), яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік».
Прийнятим Законом, зокрема, установлено, що Кабінет Міністрів України затверджує особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 15 розмірами мінімальної заробітної плати.
Керівникам центральних органів виконавчої влади, які здійснюють контроль та нагляд у відповідних галузях і сферах, та центральних органів виконавчої влади, виконання функцій яких можуть здійснювати відповідні міністерства, з метою забезпечення скорочення видатків, передбаченого цим Законом, потрібно здійснити заходи щодо:
– оптимізації штатної чисельності працівників;
– надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати;
– встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу;
– зменшення або скасування стимулюючих виплат, підвищень посадових окладів;
– зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах;
– перегляду укладених договорів на придбання товарів, робіт, послуг.
Керівникам зазначених центральних органів виконавчої влади надано право у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників установлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками строк. При цьому встановлено, що під час здійснення центральними органами виконавчої влади цих заходів:
– положення ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. №504/96-ВР та ст. 32, 56 і 84 Кодексу законів про працю України (у частині обмеження строку відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження із працівником установлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються;
– до працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. №3206-VI, не застосовуються.
Установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб – підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюються протягом серпня – грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки.
 
ІІ. Нормативно-правові акти прийняті Кабінетом Міністрів України
 
1.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №218 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (дата набрання чинності постанови 15.07.2014 р.), якою вніс зміни до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740, якими визначається механізм сплати зазначеного збору при купівлі іноземної валюти.
Так, передбачено, що юридичні та фізичні особи сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у безготівковій та/або готівковій формі.
Під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у безготівковій формі банк нараховує (утримує) збір одночасно з виконанням заяв про купівлю іноземної валюти від імені та за рахунок його клієнтів, а також за власними операціями і перераховує до державного бюджету в установленому порядку.
Клієнт у заяві про купівлю іноземної валюти зазначає, що він доручає банку перерахувати з власного поточного рахунка в гривнях суму збору в установленому законом розмірі без урахування комісійної винагороди за такою операцією.
Під час здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у готівковій формі банк (фінансова установа) нараховує (утримує) та перераховує збір в установленому законом розмірі за рахунок:
– власних коштів – у разі купівлі іноземної валюти у фізичних осіб, а також з метою задоволення власних потреб і підкріплення каси;
– коштів клієнтів – у разі купівлі фізичною особою іноземної валюти у касі.
Сума збору зараховується банком на відповідний балансовий рахунок одночасно із здійсненням операцій з купівлі іноземної валюти у безготівковій та/або готівковій формі та перераховується на рахунки головних управлінь Казначейства не пізніше наступного операційного дня з дати зарахування сум збору на балансові рахунки з урахуванням коштів філій за попередній день.
Банки повинні подавати до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, до органів ПФ за своїм місцезнаходженням звіт про нарахування (утримання) та сплату збору з операцій з купівлі іноземної валюти.
 
2.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №219 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» (дата набрання чинності постанови 05.07.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції, який реалізує державну політику з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.
 
3.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №220 «Про затвердження Положення про Міністерство молоді та спорту України» (дата набрання чинності постанови 09.07.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Міністерство молоді та спорту України (Мінмолодьспорт) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінмолодьспорт є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.
 
4.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №225 «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України» (дата набрання чинності постанови 09.07.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Державна пенітенціарна служба України (ДПтС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
 
5.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №226 «Питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території» (дата набрання чинності постанови 09.07.2014 р.), якою відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» установлено, що державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ведення реєстраційних та облікових справ, вчинення інших реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, здійснюють органи державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей відповідно до законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
 
6.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №228 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» (дата набрання чинності постанови 11.07.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Міністерство юстиції України (Мін’юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.
Мін’юст є державним органом з питань банкрутства.
Мін’юст є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
 
7.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №229 «Про затвердження Положення про Державну виконавчу службу України» (дата набрання чинності постанови 10.07.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Державна виконавча служба України (ДВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.
Основними завданнями ДВС є:
1) реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;
2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері виконання рішень;
3) забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
 
8.        2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №234 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя» (дата набрання чинності постанови 08.07.2014 р.), якою відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» затвердив відповідний Порядок.
Цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації (далі - особи).
Пенсійне забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та надання таким особам соціальних послуг здійснюються визначеними Пенсійним фондом України головними управліннями Пенсійного фонду України, а осіб, які отримують пенсію відповідно до інших законодавчих актів, а – управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.
 
9.        9 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №246 «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №212 і від 2 жовтня 2003 р. №1563» (дата набрання чинності постанови 23.07.2014 р.), якою визнано такими, що втратили чинність наступні акти Кабінету Міністрів України:
– постанову Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. №212 «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків»;
– постанову Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. №1563 «Про внесення змін до Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків».
 
10.   9 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №251 «Про затвердження Порядку надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кредиту або внеску держави на безповоротній основі та Методики проведення оцінки настання ризику істотного зменшення обсягу його коштів» (дата набрання чинності постанови 16.07.2014 р.), якою відповідно до статті 25 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» затвердив такі:
– Порядок надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кредиту або внеску держави на безповоротній основі;
Підставою для надання кредиту (внеску) держави є наявність одночасно таких обставин:
– виникнення ризику недостатності коштів Фонду в обсязі, визначеному за результатами оцінки настання ризику істотного зменшення обсягу коштів Фонду;
– вичерпання можливостей поповнення коштів Фонду за рахунок інших джерел, визначених частиною першою статті 19 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
– здійснення та/або планування Фондом здійснювати виплати вкладникам неплатоспроможних банків.
Кредит (внесок) держави надається Фонду у розмірі, необхідному для дотримання Фондом протягом року мінімального обсягу його коштів, визначеного частиною третьою статті 19 Закону України.
– Методику проведення оцінки настання ризику істотного зменшення обсягу коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
 
11.   9 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №292 «Питання Українського інституту національної пам’яті» (дата набрання чинності постанови 02.08.2014 р.), якою утворив Український інститут національної пам’яті як центральний орган виконавчої влади з реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури.
Ліквідовано Український інститут національної пам’яті як науково-дослідну установу, що перебуває в управлінні Кабінету Міністрів України.
Визнано такими, що втратили чинність, наступні постанови Кабінету Міністрів України:
1)            від 12.01.2011 р. №8 «Про утворення Українського інституту національної пам’яті»;
2)            від 31.01.2011 р. №74 «Про затвердження Положення про Український інститут національної пам’яті»;
3)            від 13.04.2011 р. №392 «Про умови оплати праці працівників Українського інституту національної пам’яті».
4)            від 21.11.2012 р. №1061 «Про внесення змін до пункту 5 Положення про Український інститут національної пам’яті».
 
12.   17 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №265 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. №685» (дата набрання чинності постанови 25.07.2014 р.), якою визнав такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 18.09.2013 р. №685 «Про затвердження форми довідки про сплату екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів та форми довідки про звільнення від сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів».
 
13.   17 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №277 «Про затвердження Положення про Державне агентство України з питань кіно» (дата набрання чинності постанови 25.07.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури і який реалізує державну політику у сфері кінематографії.
Основними завданнями Держкіно є:
1) реалізація державної політики у сфері кінематографії;
2) внесення на розгляд Міністра культури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері кінематографії;
3) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері кінематографії.
 
14.   17 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №297 «Про Державну службу України з питань Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та тимчасово переміщених осіб» (дата набрання чинності постанови 06.08.2014 р.), якою утворив Державну службу України з питань Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та тимчасово переміщених осіб як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
 
15.   17 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №299 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті» (дата набрання чинності постанови 14.08.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Основними завданнями Укртрансінспекції є:
1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;
3) здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
 
16.   17 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №300 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті» (дата набрання чинності постанови 14.08.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Основними завданнями Укрморрічінспекції є:
1) реалізація державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті;
2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті;
3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на морському та річковому транспорті;
4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері морського та річкового транспорту.
 
17.   23 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №279 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. №226» (дата набрання чинності постанови 30.07.2014 р.), якою визнав такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №226 «Про затвердження Положення про апеляційну регуляторну комісію».
Так, слід зазначити, що згідно до втраченої чинності постанови Уряду за №226 відповідно до статті 22 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було затверджено Положення про апеляційну регуляторну комісію.
Апеляційна регуляторна комісія утворювалася в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі для розгляду скарг Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, територіальних органів центральних органів виконавчої влади щодо відмови територіальних органів Держпідприємництва в погодженні проектів регуляторних актів.
 
18.   23 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України» (дата набрання чинності постанови 02.08.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є:
– реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
– внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;
– виконання інших завдань, визначених законом.
 
19.   29 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» (дата набрання чинності постанови 01.08.2014 р.), якою затвердив відповідне Положення.
Відповідно до затвердженого Положення Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме:
– внесення на розгляд Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції;
– здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил;
– виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.
 
20.   2 липня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження за №647-р «Про затвердження плану першочергових заходів з подолання корупції» (дата набрання чинності розпорядження 02.07.2014 р.), яким затвердив план першочергових заходів з подолання корупції.
Так, прийнятим розпорядженням, зокрема доручено Міністерству юстиції України та Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики розробити і внести в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України законопроект «Про судоустрій і статус суддів» (нова редакція), а також щодо позачергової переатестації усіх суддів.
 
 

 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення ВАСУ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру