Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

Апарати вищих спеціалізованих судів повинні бути збережені, - заступник Голови ВАСУ Михайло Смокович

Якщо спочатку буде сформовано лише суддівський корпус Верховного Суду, а згодом вирішуватиметься питання з апаратами, то здійснювати судочинство Верховний Суд зможе, у кращому разі, місяців через три-чотири

Огляд ЗМІ. Не відновивши довіру до суду, ми втратимо державу - суддя у відставці Михайло Цуркан

ЮРЛІГА поспілкувалась із кандидатом у члени Вищої ради правосуддя

Пленум ВАСУ ухвалив ряд постанов, зокрема, про внесення змін до КАСУ щодо свободи мирних зібрань

Постанову «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо свободи мирних зібрань», яку направлено до Ради з питань судової реформи

Інформаційний бюлетень щодо тримання мігрантів під вартою

Переклад на українську здійснено Представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні на запит Вищого адміністративного суду України

Інформаційна довідка за березень 2015 року

Інформаційна довідка за березень 2015 року
 про нові законодавчі та інші
нормативно-правові акти України

 

Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Так, за березень 2015 року в установленому порядку та в межах своїх повноважень ВАСУ забезпечено облік і систематизацію процесуальних законодавчих та нормативно-правових актів України з метою підтримання їх у контрольному стані для майбутнього використання чи застосування у діяльності ВАСУ.

Одночасно, слід зазначити, що, зокрема, Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України протягом визначеного періоду прийнято законодавчі та нормативно-правові акти, які можуть бути застосовані при розгляді та вирішенні адміністративних справ.

 

І. Нормативно-правові акти прийняті Верховною Радою України

 

1.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №211-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України» (дата набрання чинності Закону 13.03.2015 р.), яким, зокрема, передбачено підвищення ставки рентної плати з 20% до 70% на природний газ, що відповідає умові, визначеній у пункті 252.24 статті 252 Податкового кодексу, видобутий з покладів до 5000 метрів.

З метою створення сприятливих умов для оперативного надання благодійними організаціями (їх філіями, представництвами) благодійної допомоги внутрішньо переміщеним особам Законом звільнено таку допомогу від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

 

2.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (дата набрання чинності Закону 01.04.2015 р.), яким вносяться зміни до ряду законодавчих актів щодо порядку призначення пенсій за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а також виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

Зокрема, змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачається поетапне підвищення на 5 років пільгового пенсійного віку для жінок, а також підвищення на 5 років страхового, а по окремих професіях і спеціального стажу для осіб, які мають право на пенсії за роботу в шкідливих та особливо шкідливих умовах праці та на пенсії за вислугу років.

Працюючим пенсіонерам пенсії виплачуються в розмірі 85 відсотків, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму (1423,5 грн.), встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи пенсія виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону. Норма діятиме з 1 квітня 2015 року до 1 січня 2016 року.

Пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, призначені відповідно до спеціальних законів (закони України «Про прокуратуру», «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів» тощо) не виплачуються взагалі.

Змінами внесеними до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачається, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується.

У період роботи особи на інших посадах/роботах щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи щомісячне довічне грошове утримання виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону.

Пенсійні обмеження не стосується лише тих пенсіонерів, які є:

ü            інвалідами I та II групи;

ü            інвалідами війни III групи;

ü            учасниками бойових бій, а також особами, на яких поширюється дія статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також пенсійні виплати здійснюватимуться у повному обсязі тим, хто проходить військову службу або перебуває на посадах у силових структурах, включаючи Національну гвардію, апарат РНБОУ та військові прокуратури.

Положення пункту 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України №76-УІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким установлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати, зокрема, членів Кабінету Міністрів України, прокурорів, працівників державних органів, інших бюджетних установ, суддівської винагороди обмежується 7 розмірами 5 мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників – 10 розмірами мінімальної заробітної плати визнано таким, що втратив чинність.

Крім цього, в «Перехідних положеннях» Закону визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

 

3.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №214-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо посадових осіб органів доходів і зборів» (дата набрання чинності Закону 01.04.2015 р. і діє до 31.12.2015 р.), яким внесено зміни до Митного кодексу України, якими частину першу статті 588 (Стаття 588. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів) доповнено абзацом третім такого змісту:

«Посадовим особам органів доходів і зборів у період роботи в таких органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються».

Крім того, частини другу – четверту статті 590 (Стаття 590. Відшкодування державою шкоди, завданої посадовим особам органів доходів і зборів) виключено.

Виключені частини передбачали, що у разі загибелі посадової особи органів доходів і зборів у зв’язку з виконанням службових обов’язків сім’ї загиблого або особам, які перебували на його утриманні, виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічної заробітної плати загиблого за його останньою посадою, яку він обіймав, за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб. У разі заподіяння посадовій особі органів доходів і зборів тяжких тілесних ушкоджень під час виконання службових обов’язків, що перешкоджають зайняттю професійною діяльністю, їй виплачується одноразова допомога у розмірі п’ятирічної заробітної плати за останньою посадою за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб. У разі заподіяння посадовій особі органів доходів і зборів легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень під час виконання нею службових обов’язків такій особі виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за останньою посадою за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб.

 

4.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №215-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо посадових осіб контролюючих органів» (дата набрання чинності Закону 01.04.2015 р. і діє до 31.12.2015 р.), яким внесено зміни до Податкового кодексу України, якими пункт 344.1 статті 344 (Стаття 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів) доповнено абзацом третім такого змісту:

«Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються».

Крім того, пункти 346.2 - 346.4 статті 346 (Стаття 345. Захист особистих і майнових прав посадових осіб контролюючих органів) виключено.

Виключені пункти передбачали, що у разі загибелі посадової особи контролюючого органу у зв’язку з виконанням нею службових обов’язків сім’ї загиблого або особам, які перебували на його утриманні, виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічної заробітної плати загиблого за останньою посадою за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб. У разі заподіяння посадовій особі контролюючого органу під час виконання службових обов’язків тяжких тілесних ушкоджень, що перешкоджають зайняттю професійною діяльністю, цій особі виплачується одноразова допомога в розмірі п’ятирічної заробітної плати за останньою посадою за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб. У разі заподіяння посадовій особі контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень цій особі виплачується одноразова допомога в розмірі однорічної заробітної плати за останньою посадою за рахунок коштів Фонду соціального страхування України з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб.

 

5.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №217-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (дата набрання чинності Закону 13.03.2015 р.), яким, зокрема збільшено видатки за спеціальним фондом державного бюджету місцевим та апеляційним судам для забезпечення належних та безпечних умов для роботи судів, переміщених з тимчасово неконтрольованих Україною територій Донецької та Луганської областей, та визначено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

 

6.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» (дата набрання чинності Закону
13.03.2015 р.), яким
, передбачено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому – четвертому та сьомому і пункті 1 частини першої статті 4 Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі – коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

ü            база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

ü            після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

ü            кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 % середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1частини першої статті 4 Закону.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4 то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому – четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

Крім цього, визнано таким, що втратив чинність, пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 28.12.2014 р. №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

 

7.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №221-VIII «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо соціального захисту дітей» (дата набрання чинності Закону 01.04.2015 р.), яким відповідну статтю (Стаття 5. Розмір державної соціальної допомоги) доповнено частинами сьомою і восьмою такого змісту:

«Розмір державної соціальної допомоги збільшується на кожну дитину віком до 13 років на 250 гривень, на кожну дитину віком від 13 до 18 років - на 500 гривень.

Максимальний розмір державної соціальної допомоги з урахуванням збільшення її розміру на кожну дитину, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, не може перевищувати прожитковий мінімум для сім’ї».

 

8.            2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (дата набрання чинності Закону 28.06.2015 р.), який регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Формування та реалізацію державної політики у сфері ліцензування у встановленому цим Законом порядку здійснюють:

ü       Кабінет Міністрів України - шляхом прийняття нормативно-правових актів у сфері ліцензування;

ü       спеціально уповноважений орган з питань ліцензування;

ü       органи ліцензування.

Статтею 7 прийнятого Закону передбачено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Закон суттєво спрощує порядок отримання ліцензій.

Відповідно до статті 13 Закону, ліцензія на провадження ліцензійного виду господарської діяльності матиме електронний вигляд.

Тобто в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців буде внесено запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії цьому господарському суб’єкту.

Ліцензія видається на необмежений строк. За бажанням здобувача ліцензії чи ліцензіата ліцензія (копія ліцензії) може бути видана органом ліцензування і на паперовому носії.

Законом внесено зміни до ряду законодавчих актів, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про основи містобудування», «Про дорожній рух», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про оцінку земель», «Про автомобільний транспорт», «Про Державний земельний кадастр», «Про вищу освіту» інші.

Зазначено, що Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ втрачає чинність з дня набрання чинності цим законом.

 

9.            5 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №238-VIII «Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України» (дата набрання чинності Закону 25.03.2015 р.), відповідно до якого 14 жовтня встановлено Днем захисника України та буде неробочим днем.

 

10.        5 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №242-VIII «Про внесення зміни до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (дата набрання чинності Закону 25.03.2015 р.), яким абзац другий пункту 1 статті 8 (Стаття 8. Основні права військовослужбовців, пов’язані з проходженням служби» викладено в новій редакції, якими надається можливість зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, час військової служби особам, які призвані на військову службу по призову в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України».

 

11.        5 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №245-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб» (дата набрання чинності Закону 27.03.2015 р.), яким вносяться зміни до деяких законів щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, Законом встановлюються заходи сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб.

Заходи сприяння зайнятості запроваджуються для внутрішньо переміщених осіб з числа зареєстрованих безробітних.

До заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб, які працевлаштовуються за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, належать:

1) компенсація зареєстрованому безробітному з числа внутрішньо переміщених осіб фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування, а також витрат для проходження за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування;

2) компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше 6 календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.

Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб з числа категорій громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 Закону «Про зайнятість населення», понад 6 місяців, але не більше 12 календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням з відповідними територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

3) компенсація витрат роботодавця, який працевлаштовує зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб строком не менше ніж на 12 календарних місяців, на перепідготовку та підвищення кваліфікації таких осіб. Сума компенсації встановлюється в межах вартості навчання з перепідготовки та підвищення кваліфікації, але не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на дату здійснення роботодавцем такої оплати.

Фінансування зазначених заходів сприяння зайнятості здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда, зареєстрованого в установленому порядку як безробітний та якому допомога по безробіттю призначена відповідно до частини другої статті 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття») після працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

 

12.       5 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №246-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо волонтерської діяльності» (дата набрання чинності Закону 01.04.2015 р.), який прийнято з метою регулювання правовідносин, що виникають в процесі провадження волонтерської діяльності в Україні, сприяння розвитку волонтерського руху в Україні та підвищення якості надання волонтерської допомоги. Відповідні зміни внесено до законів України «Про волонтерську діяльність», «Про страхування», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

В Законі визначено, що волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтерами можуть стати громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які є дієздатними. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють волонтерську діяльність за згодою одного з батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника. Особи віком від 14 до 18 років не можуть надавати волонтерську допомогу за напрямами, визначеними абзацами восьмим та дев’ятим частини третьої статті 1 цього Закону, а також у медичних закладах.

Іноземці та особи без громадянства здійснюють волонтерську діяльність через організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності.

До напрямів волонтерської діяльності віднесено:

ü       надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям, внутрішньо переміщеним особам

ü       надання волонтерської допомоги Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади 10 під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції.

Встановлено, що у разі загибелі (смерті) волонтера під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів сім’ї загиблого (померлого), його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб.

У разі встановлення інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в такому розмірі:

ü       у разі встановлення інвалідності I групи – 250 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб;

ü       у разі встановлення інвалідності II групи – 200 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб;

ü       у разі встановлення інвалідності III групи – 150 прожиткових мінімумів, встановлених законом для працездатних осіб.

 

13.        5 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №247-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» (дата набрання чинності Закону 25.03.2015 р.), яким встановлено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки має доступ та користується Державним земельним кадастром, а також за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписує та посвідчує печаткою нотаріуса. Витяг залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Визначено також, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку. Законом внесено зміни до законів України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про Державний земельний кадастр».

 

14.        18 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України за №263-VIII «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування деяких неприбуткових організацій» (дата набрання чинності Закону 10.04.2015 р.), яким внесено зміни до пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, відповідно до якого об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків, житлово-будівельних кооперативів визнано неплатниками податку на прибуток, як неприбуткові організації.

Законом встановлено, що повторне внесення до Реєстру неприбуткових організацій та установ (перереєстрація) неприбуткових організацій, які зазначені у підпунктах 1 та 2 підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України і були внесені до Реєстру неприбуткових організацій та установ станом на 1 січня 2015 року, не вимагається.

Також встановлено, що неприбуткові організації, зазначені у підпунктах 1 та 2 підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, державна реєстрація яких відбулася після 31 грудня 2014 року та до набрання чинності цим Законом, у разі внесення їх до Реєстру неприбуткових організацій та установ протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом вважаються такими, що внесені до Реєстру неприбуткових організацій та установ з дня їх державної реєстрації.

 

ІІ. Президент України видав наступні Укази

 

1.            3 березня 2015 року Президент України видав Указ за №119/2015 «Про Конституційну Комісію» (дата набрання чинності Указу 05.03.2015 р.), яким з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо змін до Конституції України із залученням до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища, сприяння досягненню громадського та політичного консенсусу щодо вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України утворив Конституційну Комісію як спеціальний допоміжний орган при Президентові України та затвердив Положення про Конституційну Комісію.

 

2.            13 березня 2015 року Президент України видав Указ за №141/2015 «Про Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради юстиції» (дата набрання чинності Указу 07.04.2015 р.), яким з метою врегулювання питання щодо проведення добору кандидатів для здійснення Президентом України відповідно до частини другої статті 131 Конституції України призначення членів Вищої ради юстиції та на виконання Закону України «Про Вищу раду юстиції» затвердив Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради юстиції.

 

ІІІ. Нормативно-правові акти прийняті Кабінетом Міністрів України

 

1.            4 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №105 «Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» (дата набрання чинності постанови 17.03.2015 р.), якою відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України затвердив відповідний Порядок.

Цей Порядок визначає механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

 

2.            11 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №126 «Про затвердження Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю» (дата набрання чинності постанови 25.03.2015 р.), якою відповідно до пункту 18 частини четвертої статті 30 Бюджетного кодексу України затвердив відповідний Порядок, який визначає механізм виплати винагород державному виконавцю та розміри таких винагород.

Державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, під час виконання якого здійснювалася реалізація майна боржника, отримує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (крім іпотечного майна).

 

3.            25 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №142 «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо оптимізації контролю за примусовим виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб), впровадження автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями та механізму мотивації державних виконавців» (дата набрання чинності постанови 03.04.2015 р.), якою погодився з пропозицією Міністерства юстиції стосовно реалізації з 1 травня 2015 р. у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, структурних підрозділах територіальних органів Міністерства юстиції у Сумській області та в м. Києві, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень, пілотного проекту щодо оптимізації контролю за примусовим виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб), впровадження автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями та механізму мотивації державних виконавців.

Крім того, прийнятою постановою Уряд затвердив Тимчасовий порядок виплати та розміри винагород державним виконавцям на час реалізації пілотного проекту щодо оптимізації контролю за примусовим виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб), впровадження автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями та механізму мотивації державних виконавців, який визначає механізм виплати винагород державним виконавцям відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту, структурних підрозділів територіальних органів Мін’юсту у Сумській області та в м. Києві, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень (далі - державний виконавець), та розміри таких винагород на час реалізації пілотного проекту щодо оптимізації контролю за примусовим виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб), впровадження автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями та механізму мотивації державних виконавців.

 

4.            25 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №267 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України» (дата набрання чинності постанови 22.05.2015 р.), якою затвердив Положення про Міністерство охорони здоров’я України.

Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

 

5.            25 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України» (дата набрання чинності постанови 29.05.2015 р.), якою відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» затвердив:

ü       зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм;

ü       зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія;

ü       Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Запроваджено з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Установлено, що до завершення роботи із запровадження оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка попереднього зразка.

 

6.            31 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №150 «Питання Міністерства юстиції» (дата набрання чинності постанови 07.04.2015 р.), якою відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» погодився з пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що припиняються.

Визнати такими, що втратили чинність:

ü       постанову Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. №219 «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України»;

ü       постанову Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. №229 «Про затвердження Положення про Державну виконавчу службу України».

 

7.            31 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №159 «Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України» (дата набрання чинності постанови 16.04.2015 р.), якою затвердив Положення про Державну службу експортного контролю України.

Прийнятою постановою також визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р. №1386 «Про колегію Державної служби експортного контролю України».

Державна служба експортного контролю України (Держекспортконтроль) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі і який реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

Основними завданнями Держекспортконтролю є:

1) реалізація державної політики у сфері державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, подвійного використання та інших товарів, щодо яких відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» можуть застосовуватися процедури державного експортного контролю (далі - товари), а також внесення на розгляд Міністра економічного розвитку і торгівлі пропозицій щодо забезпечення її формування;

2) забезпечення захисту національних інтересів та зміцнення міжнародного авторитету України під час здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів шляхом забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України, пов’язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних видів озброєння для недопущення їх застосування у терористичних та інших протиправних цілях;

3) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері державного експортного контролю.

 

8.            4 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження за №199-р «Про утворення територіальних органів Державної регуляторної служби та визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. №540 та від 27 листопада 2013 р. №948» (дата набрання чинності розпорядження 30.10.2014 р.), яким утворив територіальні органи як структурні підрозділи апарату Державної регуляторної служби.

Крім того, визнав такими, що втратили чинність:

ü       розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №540 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва»;

ü       розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.11.2013 р. №948 «Про погодження реорганізації територіальних органів Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва».

 

9.            25 березня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження за №265-р «Про внесення змін до переліку друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2015 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме» (дата набрання чинності розпорядження 25.03.2015 р.), яким вніс зміни до відповідного переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. №41.

 

 


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру