Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

До уваги громадян!

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо порядку роботи Вищого адміністративного суду України з урахуванням призначення суддів нового Верховного Суду, повідомляємо

TaxLink. 01.07.2016

TaxLink. 01.07.2016

Велика судова реформа, схвалена Урядом на початку червня і здійснена на вимогу «Великої сімки» та фінансового донору України – МВФ, стала ударом для багатьох суддів, адже Закон України «Про судоустрій і статус суддів» навіть не був винесений на обговорення. Перетворення чотирирівневої судової системи на трирівневу, створення Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності, нові вимоги для суддів, призначення суддів за конкурсом, ліквідація ВАСУ, ВГСУ і ВСС тощо. Такі несподівані зміни призвели до звільнень. Ми вирішили дізнатися подробиці нинішньої ситуації у сфері судочинства у заступника Голови Вищого адміністративного суду України Михайла Цуркана. В ексклюзивному інтерв’ю TaxLink він розповів про своє бачення судової реформи, прокоментував зміни в судовій системі і пояснив, чому залишить посаду.

 

«Я вважаю основною із ознак судді його здатність сумніватись»

 

Які причини змусили Вас подати заяву про відставку? Ви пішли за керівництвом або у Вас були на те свої причини?

Варто зазначити, що я ще поки не покинув посаду, оскільки адміністративна посада похідна від посади суддівської. Тому, до того часу поки я на посаді судді, я зберігаю за собою і посаду заступника. Це не самоціль, оскільки за 30 років стажу я пройшов всі щаблі і перебував на різних посадах: і голови місцевого суду, і заступника ВАСУ, потім був просто суддею, а пізніше колеги довірили знову зайняти посаду заступника і проголосували за це. Посада абсолютно не має ніякого відношення до того, що я вирішив піти у відставку.

Я не хочу пов’язувати своє можливе перебування у Верховному Суді саме з тими причинами, які я зазначив вище. А взагалі, треба розуміти, що ці 30 років перебування на посаді залишають стрес, внутрішній дискомфорт. Я вважаю основною із ознак судді його здатність сумніватись. Якщо один із юристів скаже про справу, що там все зрозуміло, то я вважаю, що це некваліфікований юрист. Кожна справа, від розлучень до кримінальної, цивільної, адміністративної, має свої особливості. Якщо пропускаєш їх через себе, завжди є місце сумніву і хвилюванню.

Наприклад, під нашими вікнами зараз збираються демонстранти, які викликають відповідний тиск. Тому, якщо душа черства, то можна на це і не звертати увагу, а якщо переживаєш за суд, за систему, то це впливає на здоров’я. До того ж, суспільство наполягає на тому, що необхідно щось змінювати у системі, і це дійсно необхідно.

У нас є достойні наступники, які, прийшовши в нашу систему, будуть мати реальну можливість довести, що судова система дійсно є і незалежна, і справедлива, і така, якою її хоче бачити суспільство. А сьогодні за допомогою піар-технологій і тих недоліків, які ми самі своїми діями допускаємо, сформована думка, що суди і судді всі негідники, несправедливі. Це означає, що ти можеш бути хоч з двома німбами над головою, але люди все одно не будуть довіряти. В цій ситуації щось доводити надто важко. Я думаю, що правильніше відійти в сторону, зайнятися іншими справами. Хоча, подаючи заяву про відставку з посади судді ВАСУ, я хотів би отримати в трудовій запис: «Пішов у відставку з посади судді ВАСУ», а не «У зв’язку із ліквідацією ВАСУ». Це не заважає мені претендувати на заняття іншої посади, судді Верховного Суду за конкурсом, апеляційного суду, суду першої інстанції, але то справа майбутнього. Поки що саме таке рішення прийнято, без прив’язки до того, які були мотиви Голови ВАСУ щодо його відставки. У мене зовсім інше бачення і причини для подання заяви про відставку, і я вважаю це правильним, адже є суспільний запит і потрібно тверезо оцінювати його. Треба працювати далі і необов’язково у судовій системі.

Нещодавно, коментуючи свою відставку, Ви повідомили, що не хочете своїми руками знищувати те, що створювали. Що Ви мали на увазі?

11 років тому був створений ВАСУ і серед перших 9 суддів був і я. Створюючи таку, як ми тоді говорили, підсистему загальних судів, якими є адміністративні, ми думали, що з часом підемо європейським шляхом і виділимо адміністративну юстицію в окрему вертикаль, як це зроблено в Литві, Польщі, Німеччині, Франції і в багатьох інших країнах, оскільки у нас разюча різниця між ідеологією адміністративного і загального судочинства.

Різниця в тому, що суди цивільні, з яких ми виросли, це – «суди-мовчуни», тобто суддя оцінює надані докази і залежно від того, хто надав переконливіші аргументи, приймає рішення. Адміністративне судочинство не є таким формальним. Адміністративний суд є судом активним, серед його принципів зазначено принцип офіційності, тобто суддя не може бути мовчазним. Він має бути  в процесі активним, якщо бачить, що для захисту інтересів порушених прав громадян потрібно втрутитись саме суду. Це означає, що початково особа і держава є рівними у процесуальному розумінні, але не рівними за можливістю надання доказів, надання переконливості тощо. Тому, адміністративний суд якраз має сприяти стороні у збиранні доказів, витребуванні інших, крім тих, що особа надала, тому що він не може підходити формально до вирішення справ, бо більшість оскаржених рішень органів влади за формою є правильними на перший погляд.

Тому, ми думали, що з часом побудуємо систему і з тими принципами станемо окремою гілкою загального судочинства, а стається так, що перша апеляційна інстанція начебто окрема і незалежна, а ВАСУ перетворюється у верховний. Складеться абсурдна, як на мене, ситуація, коли остаточність прийнятного рішення може ухвалювати вища палата, більшість якої будуть складати не представники адмінюстиції. В цьому я бачу загрозу, тому руйнується те, до чого ми йшли.

 

«Мене тішить те, що за останні 25 років політичне керівництво все-таки взялось за якісь реальні кроки»

 

Чим плануєте займатись далі? Очікується зміна діяльності?

По-перше, потрібно оговтатись від цього ритму, в якому ми працюємо зараз. Я планую на деякий час відпочити від справ, побути з сім’єю. По-друге, є маса пропозицій. На перших порах, якщо за мною збережуть посаду у Київському національну університеті імені Тараса Шевченка (я там професор кафедри адміністративного права), можливо продовжу викладання. Не виключно, що буду займатися науковою діяльністю, а потім час покаже.

Яке Ваше ставлення до кардинальних змін у судовій системі України? Як Ви в цілому оцінюєте судову реформу, за якою ми спостерігаємо зараз?

Мене тішить те, що за останні 25 років політичне керівництво все-таки взялось за якісь реальні кроки. Ще у 1992 році була проголошена концепція судово-правової реформи і фактично ось ті зміни, які до цього були фрагментарними, косметичними. Те, що пропонується зараз, є більш радикальним, але знову ж таки ми (судді ВАСУ) хотіли би бачити зрозумілість кроків.

В Конституції, в проекті змін, які мають бути опубліковані, за словами Президента, і набудуть чинності через 3 місяці, передбачено існування спеціалізованих судів, згадка про адміністративні суди, як суди, які покликані захищати порушене право особи. Це дуже велика наша перемога. І йдеться про існування вищих спеціалізованих судів. Як на мене, якщо читати ці зміни, то вбачалося так, що дійсно мала бути побудована така підсистема адмінсудів, трьохланкових і загальних судів. Зміни так і прийняті, але імплементація закону, який вносить зміни до Конституції, фактично порушує цю схему, або, скажемо так, по-іншому трактує.

Вищі суди – це суди першої інстанції, антикорупційний суд і патентний, з прав інтелектуальної власності. Таким шляхом ми можемо багато спеціальних судів побудувати під цією маркою, безліч, але чи не будуть вони спеціальними або особливими судами, про які в Конституції сказано прямо, що вони заборонені.

 

«Не потрібно мати ілюзії, що сама по собі судова реформа якісно і в один момент покращить абсолютно всі сфери»

 

Мене хвилює доля суддів, які працювали 5 років на посаді і зараз викидаються за борт. За словами міністра юстиції вони вважаються суддями попередника і не мають бути допущені до судів. Тільки за конкурсом. Але ж вони своєю діяльністю вже довели здатність працювати.

Також, хвилює питання щодо повноважень Вищої ради правосуддя. Такий орган безумовно потрібен як аполітичний, який має відповідати за створення судів, призначення на посади достойних осіб, але обсяг його повноважень такий, що трохи лякає. Ми створюємо певного монстра і зав’язуємо на нього дуже багато повноважень. При цьому органи суддівського самоврядування, які до сьогодні мають представляти суди, захищати їх, представляти їхні інтереси, цим проектом закону нівелюються. Я не можу підтримувати чи критикувати положення закону, оскільки він у мене тільки в проекті, а остаточного варіанту ніхто не бачив. Тим більше, вносилися деякі поправки за рекомендацією комітету, з голосу, тому потрібно отримати матеріал, проаналізувати.

А реформа потрібна. Єдине, що не потрібно, – мати ілюзії, що сама по собі судова реформа якісно і в один момент покращить абсолютно всі сфери. Судова система є надбудовою і, якщо не прибрати корупційні ризики і саму суть управління, яка вибудовувалась до цього, де мастилом просування питань була корупція, то наявність чесного суду ще нічого не дасть.

Тут треба багато цілеспрямованих, узгоджених дій, зокрема, щодо реформування виконавчої і законодавчої влади. А то у нас так – якщо горить звалище у Львові – винні суди, щось не заборонили. Недосконало проведено слідство по тим чи іншим справам – винні суди. А якщо заглянути в суди першої інстанції, то там судді, розглядаючи справи щодо надання згоди та про обрання міри запобіжного заходу, по декілька днів дома не ночують і все одно, на думку суспільства, вони погані, але суспільний запит є і на нього треба реагувати.

 

«Коли під одним дахом будуть об’єднані 4 касаційні суди, а над ними буде вища палата, то це об’єктивно породжує проблеми у єдності правозастосування»

 

Ви хотіли б щось змінити, внести свої корективи? Можливо є якісь Ваші особисті ініціативи?

Коли напрацьовувався проект змін або нова редакція закону про судовий статус суддів 2010 року, ми були представлені у робочій групі. Дуже багато питань, які ми критикували, були детально розглянуті і наші пропозиції прийняли. До розробки нинішнього законопроекту ми, як фахівці, експерти, заінтересовані особи, практично не були допущені. Цей законопроект з’явився зненацька для нас і сказати вагоме слово ми не могли. Я розумію критиків судової системи, які кажуть, що не можна доручати реформу суду і самим суддям. Реформу – так. Але вислухати нас для того, щоб почути зауваження, чому б і ні? Не було такої можливості. На жаль, попри те, що наші судді представлені в різних робочих групах, до цього законопроекту ми не маємо відношення і нас ніхто слухати не бажав. Можливо це і виправдано, але така побудова судової системи є недолугою і, зрештою, буде змінена. Справа в тому, що носіями судової влади є судді, але ефективність цієї влади визначається в тому числі структурною будовою самої судової системи, яка має бути незалежною, самостійною.

Незалежність – це здатність приймати рішення без будь-якого впливу, а самостійність – це здатність їх втілювати в життя і самовідтворюватись, а на сьогодні це є проблемою. Коли під одним дахом будуть об’єднані 4 касаційні суди, а над ними буде вища палата, то це об’єктивно породжує проблеми у єдності правозастосування. А це основне завдання касаційного суду, який не має бути транзитним пунктом, яким ми зараз фактично є.

Наприклад, я вивчаю матеріали справ і пропоную, приймаю рішення, але це не те, чого ми прагли. Справ у касації має бути мало, але це мають бути справи, які направляють розвиток того чи іншого напрямку суспільного життя в якесь певне русло.

Якщо ми прийняли рішення по справі митної політики і це рішення остаточне, і воно узгоджується з іншими судовими рішеннями, то ті особи, які займаються митною справою, вже впевнені, що і майбутні рішення мають бути ось такими, тобто вони вибудовують свою поведінку відповідно до нашої практики, а сьогодні цього не досягнуто і, на жаль, я не бачу перспектив, що в найближчі роки це буде досягнуто. Але спроба зроблена, і я думаю, що життя внесе корективи.

 

«У нас є інші не менш складні питання, зокрема банкрутство, пенсійні справи тощо, але ми ж не створюємо вищий пенсійний суд»

 

Чи варто створювати суд з інтелектуальної власності та антикорупційний суд?

Законом вони створені і, на моє переконання, вони створені тому, що після того, як конституційний суд підтримав проект, в якому передбачалась можливість створення вищих адміністративних судів, а законодавець побачив іншу систему, оцей запис про можливість створення вищих судів потрібно було якимось чином виправдати. Ось з’явились такі суди. Щодо антикорупційного суду – це тренд, але це суд першої інстанції, а називаючись вищим – мають бути якісь нижчі. Дуже не хотілося б, щоб цей суд мав на меті залякування. Радує те, що його рішення буде переглядати касаційний суд. А щодо судів вищого суду з прав інтелектуальної власності, то якщо в минулому році було близько 400 справ, чи варто під таку кількість створювати цілий вищий суд з апаратом та ін.

Якщо б в державі почалось швидке економічне зростання і тут відбувався бум щодо нових винаходів, патентів і т. д., то можливо це і виправдано, але знову ж таки тут більше політики ніж права. У нас є інші не менш складні питання, зокрема банкрутство, пенсійні справи тощо, але ми ж не створюємо вищий пенсійний суд.

До речі, спроби створити такі спецсуди були і раніше. Свого часу митні органи хотіли створити систему митних судів, податкова, свого часу, мала ініціативи створення податкових судів. Чомусь контролюючі органи думали, що їм легше буде працювати, якщо поруч мати спеціальні суди, мабуть з огляду на те, що вони думають, що там знайдуть спільну мову і легше буде працювати.

Головне, щоб суд, як би він не називався, залишався судом за суттю – судовим органом.

Ви вважаєте, що проведення даної судової реформи змінить на краще судову систему країни або Ви бачите тут політичний слід?

Я думаю, що якщо у поєднанні з вимогами суспільства про необхідність реформування, з наявністю політичної волі про необхідність, з тим, що може соціум змінить ставлення до судів, то ось така реформа буде мати позитивні наслідки, зрештою, ми ж маємо побудувати у тому числі політичну систему нової якості, і якщо суди будуть першими в цій системі, такими собі першопрохідцями, то чому б ні. Єдине, що це потребує великих затрат.

У Вас є ідеальна іноземна судова система, на яку повинна рівнятись Україна?

За структурою – є. Мені найближча система Польщі. Зрозуміла і чітка. Як для нас – ідеальна. Окремо – загальні суди, окремо – адміністративні, при чому адміністративні тільки дві ланки, але в них немає такого підходу, що будь-який «чих» має уже оскаржуватися у суді.

За суттю – не можна поєднати непоєднуване, але найбільш справедливою є система англосаксонська, де немає чіткого ділення на види юрисдикцій і де загальна система права, де суддя все ж дивиться не на писаний закон, а виходить із суті тих відносин і свого уявлення про справедливість, але в нас це поєднати практично неможливо.

Перебуваючи на стажуванні, відвідуючи різні судові органи в різних країнах (Польщі, Франції, Німеччині, Росії, Швеції), я помітив, що немає великих відмінностей. Відмінності тільки в тому, що в зарубіжних сталих демократів дуже велика роль відводиться навчанню суддів, підбору кадрів, і, зрештою, належній оплаті праці, належному регулюванню навантаження, що, в поєднанні з довірою громадян, дає одним впевненість у тому, що їхні права будуть захищені, а іншим (суддям) впевненість у тому, що вони є цінними для держави і вони бачать свою високу місію. У нас цей баланс порушено, тому це є проблемою.

Чи справедливий конкурс на посаду суддів новоствореного Верховного Суду?

З одного боку, коли суддя проходить усі складові ланцюжка (перша інстанція, апеляційна, касаційна) він дійсно зростає, дійсно розуміє механізм прийняття рішень і йому, судді Верховного Суду, не потрібно уявляти, як приймалося рішення, він досвідчений. Але з іншого боку, мабуть нічого страшного немає в тому, що і науковці, і інші юристи могли би прийти у систему. Питання в чому? Це мав би бути тільки Верховний Суд, а не апеляційний суд, як зараз запропоновано. Але якщо в ці суди під такою підставою і вимогою як оновлення перейде більша кількість науковців і адвокатів, можуть виникнути проблеми організаційного та іншого характеру. Для того, щоб прийняти рішення у складній ситуації (а до нас доходять найбільш складні справи), потрібно мати не просто знання – потрібно мати і певну правову інтуїцію, сміливість спрогнозувати наслідки прийняття такого рішення тощо. Тому, здорове поєднання різних професій, мабуть, було б правильне. Але чому на першому етапі, скажімо, на етапі створення суду, не запровадити якесь процентне співвідношення, для того, щоб був баланс сил? Зрештою, основне, щоб суд був і працював. За весь цей час роботи в судах я бачу, що постійно перебував у стані реформування тієї системи, в якій працював. Ось такі рішення щодо залучення осіб до судової системи не мають відношення і дуже шкодять. І є питання, а чому саме адвокати і науковці? А чому не юристи з інших областей чи сфер діяльності? Є маса осіб, які працюють у сфері податкових, митних відносин, державного управління, які б дуже допомогли. Тому такі обмеження є небезпечними, але, знову ж таки, життя покаже.

Які останні тенденції у судовій практиці ВАСУ?

Зараз у нас припинилась практика масового надходження однотипних справ, пов’язаних зі спеціальними виплатами, вгамувалась на законодавчому рівні. Зберігається велика кількість справ, пов’язаних з митними податками, відносними.

Я думаю, що проблем великих немає, але у нас є деякі неузгодженості з ВСУ, який міняє практику, і ми мусимо напрацьовану роками практику теж змінювати, це та правова невизначеність, яка є складовою принципу верховенства права, якраз порушується і доктрина так званого живого права, що дозволяє міняти у тому числі і практику.

А турбує недосконалість кроків реформування різних державних інституцій, які об’єктивно тягнуть надходження справ, які кваліфікуються як політичні. Йдеться про реформування державних органів, тобто митниці, податкової міліції. Коли законодавець сам за наявними колізійними нормами створив підстави для подачі позовів, а тепер звинувачує суди у тому, що він гальмує ту чи іншу реформу, то це, з одного боку, дивно, а з іншого – накладає певний відбиток на розгляд цих справ, тому що їх багато. Ми ще не узагальнили практику, але бачимо ці проблеми і можна було б без них обійтися, якби хоча б долучили нас як експертів, як порадників, але ніхто цього не робив.

Наприклад, у Франції аналог Вищого адмінсуду – це державна рада, яка складається з 2 палат – суддів і державних радників – осіб, які попередньо розглядають урядові законопроекти і дають висновки щодо того, відповідають вони конституції, чи узгоджуються вони з правами. Це дає можливість уникнути в майбутньому масового надходження однотипних справ. Я думаю, що колись щось подібне буде і у нас.

Я був у Туреччині на світовому конгресі вищих судових юстицій, так там з 1864 року діє Вищий адмінсуд або Державна Рада, яка у чомусь копіює французьку модель, але знову ж таки, це суд, який не просто розглядає справи, а суд, який є добрим консультантом для уряду, у тому розумінні, що він своїми попередніми висновками запобігає ухваленню популістських рішень. Тому проблем є багато, але це життя і ми не знаємо, які виклики будуть завтра, що буде проблемним. Не виключаю, що це можуть бути масові позови, пов’язані з останніми рішеннями Уряду щодо підвищення комунальних тарифів, це теж сфера контролю адміністративних суддів. Суд, як державний інститут, є місцем зосередження тих проблем, які загалом існують у суспільстві. Від цього нікуди не дінешся. Звичайно, його роль важлива і цінна, якщо суспільство йому довіряє. Знищена довіра – це не скільки проблема суддів, як проблема суспільства. Як вилікувати цю хворобу я не знаю. Можна змінити всіх суддів, але той шлейф минулої судової системи буде ще довго тягнутись.

А неоднозначні рішення, без яких не обходиться жоден суд, завжди будуть пов’язані з тою попередньою думкою про погані суди. Тому, хворобу цю треба лікувати ефективною діяльністю, але мабуть ще багато років.

 

Бесіду вела ЧОРНОГОР Олена

Журналіст TaxLink

 

 

 


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення ВАСУ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру