Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

До уваги громадян!

У зв’язку з численними зверненнями громадян щодо порядку роботи Вищого адміністративного суду України з урахуванням призначення суддів нового Верховного Суду, повідомляємо

Судовий контроль у сфері господарської діяльності

Володимир КРАВЧУК, суддя Львівського окружного адміністративного суду, доктор юридичних наук, викладач Національної школи суддів України

Стаття присвячена аналізу проблемних аспектів застосування судового контролю за застосуванням заходів реагування на порушення, виявлені контролюючими органами у сфері господарської діяльності. Досліджують процесуальні особливості розгляду справ цієї категорії. Аналізують перспективи розвитку цього правового інституту.

Ключові слова: суб’єкти господарювання, нагляд, контроль, адміністративний суд, скорочене провадження.

Статья посвящена анализу проблемных аспектов применения судебного контроля за применением мер реагирования на нарушения, выявленные контролирующими органами в сфере хозяйственной деятельности. Исследуются процессуальные особенности рассмотрения дел этой категории. Анализируют перспективы развития этого правового института.

Ключевые слова: субъекты хозяйствования, надзор, контроль, административный суд, сокращенное производство.

Постановка проблеми. Законом України № 5404-VI від 02 жовтня 2012 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України» [1] та Законом України № 353-VII від 20 червня 2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності»[2] внесено зміни та доповнення до Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності» [3] та Кодексу адміністративного судочинства України [4], якими змінено процедуру застосування заходів реагування на порушення, виявлені контролюючими органами у сфері господарювання. Обидва Закони набули чинності з 01 липня 2013 року. Зазначені зміни призвели до виникнення нової категорії адміністративних справ, які вже активно надходять до окружних судів. І вже виникають проблемні питання. Окремі з них, найбільш актуальні, на думку автора, розглядаються в цій статті.

Виклад основного матеріалу. Закон розрізняє три види заходів реагування за порядком застосування:

1) які застосовуються виключно за постановою суду. До таких належатьповне або часткове зупинення виробництва (виготовлення)або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг (п. 5 ст. 4 Закону «Про основні засади…»);

2) які застосовуються за письмовим рішення керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника;

3) які застосовуються за письмовим рішення керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом, у випадках, передбачених законом.

Зазначена норма є бланкетною і її практичне застосування передбачає звернення до іншого закону, який встановлює випадки, коли потрібно підтверджувати вжиття заходів реагування судовим рішення.

Такого закону немає. У п. 2 Закону Прикінцевих і перехідних положень Закону № 353-VII від 20 червня 2013 року Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт (надання послуг) відповідно до постанови адміністративного суду, а також щодо визначення випадків, коли обґрунтованість вжиття інших заходів реагування підлягає підтвердженню адміністративним судом.

До прийняття таких законів застосування цієї норми, а також і ст. 183-6 «Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Кодексу адміністративного судочинства України є неможливим.

Відтак, на даний час в судовому порядку застосовуються лише заходи реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Щодо процесуального порядку розгляду.Законом № 5404-VI від 02.10.2012 р. частину першу статті 183-2 КАС України доповнено пунктом 5, за яким скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходівреагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Водночас, особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено у ст. 183-6 КАС України. І хоч її практичне застосування на даний час є неможливим, встановлення різних процедур судового контролю за заходами реагування (застосування або підтвердження обгрунтованості) видається недоцільним.

Є також певні особливості скороченого провадження у справах цієї категорії:

- щодо строку. Для звернення до адміністративного суду суб'єктавладнихповноваженьщодо справ, зазначених у пункті 5 частинипершоїстатті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, якийобчислюється з дня виявленнясуб'єктомвладнихповноваженьпідстав для звернення до адміністративного суду;

- щодо скасування заходів. Особа має право подати заяву про скасування заходів реагування, застосованих судом, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами.

- щодо процесуального порядку скасування. Заява про скасування заходів реагування підлягає розгляду та вирішенню суддею одноособово з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, протягом п'яти днів з дня її отримання судом. Неприбуття у судовезасіданняосіб, якимналежним чином повідомлено про час і місцерозгляду, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разіякщо суд дійде висновку про можливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, якіберуть участь у справі, він розглядає заяву у порядку письмового провадження.

- щодо судового рішення про скасуваннязаходів. За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яка не підлягає оскарженню. Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про скасування заходів реагування;

- щодо негайного виконання постанови. Постанови про повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо це загрожує життю та/або здоров'ю людей підлягають негайному виконанню.

Перспективи застосування ст. 183-6 КАС України є досить складними. Автори законопроекту виходили з того, що встановлення особливого порядку застосування заходів реагування буде гарантією прав підприємців, оскільки вони звільнятимуться від необхідності самим звертатися до суду за оскарженням рішення контролюючого органу, а отже, й від необхідності збирати докази неправомірності рішення контролюючого органу, доводити суду свою правоту, сплачувати судовий збір. Адже сам контролюючий орган подаватиме до суду позов про ревізію власного рішення щодо вжиття відповідного заходу реагування. Такий позов подаватиметься одночасно з прийняттям контролюючим органом обмежувального рішення. Саме на контролюючий орган покладатиметься обов'язок довести суду обґрунтованість і законність свого рішення. У разі ж якщо контролюючий орган не доведе обґрунтованість і законність свого рішення і суд відмовить контролюючому органу у задоволенні його позову, відповідні заходи реагування не застосовуватимуться [6].

Однак вже на стадії аналізу законопроекту висловлювалися зауваження. Головне юридичне управління та Науково-експертне управління Верховної Ради України, звертали увагу, що законопроектом запропоновано покладення на суди непритаманних їм функцій підтвердження рішень органів виконавчої влади. Концептуальні положення, за якими суд підтверджує законність рішень суб’єктів владних повноважень, тобто фактично затверджує управлінські рішення, не узгоджуються із конституційним принципом поділу влад та не відповідають конституційному визначенню правосуддя. Крім того, такі положення законопроекту не враховують особливостей завдань адміністративної юстиції у контексті статті 3 Конституції України та принципів цього судочинства. [7]

На думку Науково-експертного управління, запровадження такого механізму призведе до надмірної бюрократизації та ускладнення процесу застосування зазначених заходів реагування та погіршення загальних умов здійснення господарської діяльності. В умовах, коли рішення про застосування заходів приймається у два етапи (спочатку контролюючий орган, а остаточне рішення – суд) стає незрозумілим, що має оскаржувати суб‘єкт господарювання: чи то рішення контролюючого органу, чи то рішення суду, чи то обидва ці рішення.

Застосування зазначеного порядку призведе до значного збільшення навантаження на суди, яким буде потрібно розглядати кожний випадок застосування заходів реагування, що може негативно позначитися як на розгляді відповідних справ, так і на загальному рівні захисту прав фізичних та юридичних осіб. Виходячи з цього більш ефективною є проста схема, згідно з якою контролюючий орган шляхом видання відповідного правового акту індивідуальної дії застосовує захід реагування, а суб‘єкт господарювання у разі порушення (на його думку) його прав та свобод оскаржує рішення про застосування такого заходу до суду.

Загалом, на думку Управління, таке "підтвердження" судом обґрунтованості рішень суб’єктів владних повноважень може створити небезпечний прецедент для низки схожих законодавчих ініціатив, у результаті яких фізичні та юридичні особи взагалі не зможуть оскаржити жодне рішення зазначених суб’єктів в силу уже наявного судового рішення, яке підтверджуватиме його законність та обґрунтованість [8].

Зазначені зауваження заслуговують на увагу. На мою думку, перетворення адміністративного суду в «узгоджувальний» орган не відповідає місцю, ролі та функціям суду в системі органів влади. Захист прав підприємця від свавілля у сфері контролю та нагляду за господарською діяльністю слід здійснювати не шляхом тотального контролю за тими, хто контролює, а іншими правовими інструментами, зокрема, посиленням персональної відповідальності за незаконні рішення.

ВИСНОВКИ:

1. В судовому порядку застосовуються лише заходи реагування у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Зазначені вимоги розглядаються в порядку скороченого провадження.

2. Стаття 183-6 «Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» КАС України на даний час не може застосовуватися через відсутність законодавчо визначених випадків, які визначають підстави звернення до суду.

3. Розгляд справ зазначеної категорії судами не в повній мірі узгоджується з завданнями адміністративного суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України: Закон України від 02.10.2012 р. [Текст] //Голос України. – 2012. – 03 листопада.

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності: Закон України № 353-VII від 20.06.2013 року» [Текст] //Голос України. - 2013. – 26 червня.

3. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р. [Текст]// Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 29. – Ст. 389.
4. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. [Текст] // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-37. – Ст.446.

5. Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності" від 02.04.2013р. // Електронний ресурс: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46421

6. Зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради України до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності» від 19.06.2013р. //Електронний ресурс: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46421

7. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності" від 17.04.2013р. // Електронний ресурс: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46421


 


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Надіслати повідомлення ВАСУ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру