Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

Апарати вищих спеціалізованих судів повинні бути збережені, - заступник Голови ВАСУ Михайло Смокович

Якщо спочатку буде сформовано лише суддівський корпус Верховного Суду, а згодом вирішуватиметься питання з апаратами, то здійснювати судочинство Верховний Суд зможе, у кращому разі, місяців через три-чотири

Огляд ЗМІ. Не відновивши довіру до суду, ми втратимо державу - суддя у відставці Михайло Цуркан

ЮРЛІГА поспілкувалась із кандидатом у члени Вищої ради правосуддя

Пленум ВАСУ ухвалив ряд постанов, зокрема, про внесення змін до КАСУ щодо свободи мирних зібрань

Постанову «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо свободи мирних зібрань», яку направлено до Ради з питань судової реформи

Інформаційний бюлетень щодо тримання мігрантів під вартою

Переклад на українську здійснено Представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні на запит Вищого адміністративного суду України

На запит ВАСУ Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини підготовлено Висновок щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

У Висновку зазначено, що в цілому, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідає міжнародним стандартам. Водночас, наголошується, що заходи з реформування судової системи мають забезпечити розумний баланс між підзвітністю та незалежністю судді

Проблемні питання судової практики у справах про стягнення податкового боргу з юридичних осіб

Володимир КРАВЧУК, суддя Львівського окружного адміністративного суду, доктор юридичних наук, викладач Національної школи суддів України

 

Органи державної податкової служби часто звертаються до адміністративного суду із позовами (поданнями) на виконання владних управлінських функцій. Проте, як показує практика, у справах про стягнення податкового боргу податкові органи іноді не дотримуються процесуальних норм, що призводить до зменшення ефективності звернення до суду, унеможливлює вчасний судовий розгляд тощо.З метою запровадження єдиного підходу до справ про стягнення податкових боргів платників податків, Вищий адміністративний суд України листами від 02.02.2011 р. № 149/11/13-11 [1] та від 22.04.2011 р. № 571/11/13-11 [2], звертав увагу на окремі проблемні питання, окремих питань торкалися в публікаціях М.Смоковича, І.Темкіжева, Л.Гончар та ін. проте, помилки і далі мають місце. На найбільш типових слід зупинитися докладно.
 
1. Щодо джерел погашення податкового боргу. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) [3] суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
 
Порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено ст. 95 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) [4]. Зокрема, відповідно до п. 95.1 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
 
У п. 95.3 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
 
Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності – за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.
 
Слід мати на увазі, що у ст. 96 ПК України передбачено особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Проте, ці особливості стосуються випадків, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено. Таким чином, ці особливості не змінюють пріоритету стягнення податкового боргу насамперед за рахунок коштів такого платника податків.
 
Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.
 
Окрім того, у п. 95.4 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
 
Таким чином, погашення податкового боргу платника податку здійснюється шляхом:
(1) стягнення грошових коштів, які знаходять на його рахунках, за рішенням суду;
(2) продажу його майна, що перебуває в податковій заставі, за рішенням суду про надання дозволу;
(3) стягнення коштів за рахунок готівки за рішенням суду.
 
З огляду на це положення, звертаючись до суду, податковий орган повинен обов’язково зазначати джерело погашення податкового боргу: кошти, готівка чи майно платника податків, оскільки від цього залежить порядок реалізації повноважень, вид судового провадження та предмет доказування у справі.
 
У разі відсутності у позовній заяві відомостей про джерело погашення податкового боргу суд може залишати позовну заяву без руху. У практиці судів мають місце випадки відмови у задоволенні позову з підстав стягнення боргу без зазначення джерел.
 
2. Щодо набуття права на звернення до суду. Відповідно до п. 95.2 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Таким чином, податковий орган набуває право на стягнення податкового боргу (в т.ч. і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму податкового зобов‘язання протягом 60 днів після винесення платнику податків податкової вимоги. Про надіслання податкової вимоги необхідно зазначати у позовній заяві, оскільки з цим пов’язано право на пред’явлення відповідного позову.
 
Щодо кожної складової податкового боргу строк звернення до суду визначається окремо. Водночас, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
 
Окрім того, звертаючись до суду, податковий орган повинен надати докази надсилання платнику податків податкової вимоги. У разі відсутності серед додатків до позовної заяви податкової вимоги та доказів її надсилання суд має право залишати позовну заяву без руху.
 
3. Щодо скороченого провадження. Порядок звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу за рахунок коштів регулюється КАС України, зокрема ст. 183-3, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби та митних органів.
 
Ця норма встановлює особливий вид провадження (за ознакою суб’єктів і предмету судового розгляду) і є спеціальною як щодо позовного (загального), так і щодо скороченого провадження. З огляду на це, ст. 183-2 КАС України не застосовується до правовідносин зі стягнення податкового боргу і розгляд таких справ в скороченому провадженні не допускається. Таким чином, справи про стягнення податкового боргу не можуть розглядатися в порядку скороченого провадження.
 
4. Щодо порядку стягнення податкового боргу за рахунок коштів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом.
 
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті. Зазначена норма застосовується також у разі, якщо в поданні вимогу, передбачену частиною першою статті 183-3 КАС України, поєднано з іншими вимогами, які можуть розглядатися виключно в загальному порядку позовного провадження.
 
Наведене пояснюється тим, що КАС України не передбачено можливість одночасного розгляду справи як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження, встановленого статтею 183-3 КАС України. Також КАС України не передбачає можливості роз'єднання вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів провадження.
 
В разі надходження подання суд, за наявності інших вимог, ніж передбачені статтею 183-3 КАС України, своєю ухвалою відмовляє у прийнятті подання в частині неналежних вимог, а в решті вимог вирішує питання про відкриття провадження.
 
Умовою розгляду подання є безспірність вимог. Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання, зокрема, у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 ПК України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг тощо.
 
Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
 
Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 КАС України. Звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом в загальному порядку (шляхом подання позовної заяви) допускається лише у разі якщо податковий орган попередньо звертався до суду з поданням і у відкритті провадження було відмовлено (закрито провадження).
В судовій практиці помітна тенденція не задовольняти позовів про стягнення податкового боргу, якщо орган ДПС попередньо не звертався до суду з поданням в порядку ст. 183-3 КАС України.
 
5. Щодо порядку стягнення податкового боргу за рахунок майна. Відповідно до п. 95.1 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
 
Таким чином, стягнення податкового боргу за рахунок майна допускається у разі:
 
- недостатності у платника податків коштів. Ця обставина повинна бути доведена доказами: постановою суду про стягнення коштів; документами, що свідчать про відсутність коштів на рахунках та неможливість виконання постанови суду про стягнення коштів;
 
- перебування майна в податковій заставі. Зазначена обставина засвідчується витягом є Єдиного реєстру застав.
 
Відповідно до п. 89.2. ст. 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
 
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
 
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
 
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
Відповідно до п. 89.3. ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
 
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
 
Відповідно до п. 89.5. ст. 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
 
Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.9).
 
Відповідно до п. 95.24. ст. 95 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана в результаті продажу майна платника податків, є недостатньою для погашення податкового боргу платника податків, податковий керуючий здійснює додатковий опис майна у податкову заставу в порядку, визначеному статтею 89 цього Кодексу.
 
З метою захисту прав та інтересів боржника суд повинен вимагати у позивача конкретизації вимог, а саме за рахунок якого саме майна, серед того, що перебуває у податковій заставі, планується погасити податковий борг. Вартість цього майна повинна бути співмірною з розміром боргу. Наявність майна у платника податків та її перебування у податковій заставі повинна бути доведена актом опису.
 
Рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку виноситься за результатами розгляду відповідного позову податкового органу і не може бути ухвалене в порядку статті 183-3 КАС України.
 
Враховуючи наведене, у разі надходження позовних заяв про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку суд вимагають у позивача письмові докази:
- постанову суду про стягнення коштів;
 
- документи, що свідчать про відсутність коштів на рахунках;
 
- витяг з Єдиного реєстру застав про перебування майна в податковій заставі;
 
- акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави;
 
- рішення керівника органу ДПС про опис майна.
 
У разі відсутності цих документів, суд може залишити позовну заяву без руху.
 
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 
1.   Лист Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 р. №  149/11/13-11 // Текст / – Баланс. – 2011. – 07 березня.
2.   Лист Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011 р. №  571/11/13-11 / Текст / – Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=1785&fp=31
3.   Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. [Текст] // Урядовий кур'єр. – 2005. – 17 серпня.
4.   Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. [Текст] // Голос України. – 2010 р. – 04 грудня.
 
   

Кравчук В.М. Проблемні питання судової практики у справах про стягнення податкового боргу з юридичних осіб.

    В статті аналізуються процесуальні питання, що виникають у зв’язку із стягненням податкового боргу за правилами Податкового кодексу України, зокрема, щодо джерел погашення податкового боргу, щодо набуття права на звернення до суду, щодо порядку стягнення податкового боргу за рахунок коштів та порядку стягнення податкового боргу за рахунок майна.
 
 

Kravchuk V.M. Problematic issues of jurisprudence in cases on tax debt collection from legal entities.

Procedural issues arising from tax debt collection according to the rules of the Tax Code of Ukraine, namely, as to the sources of tax debt extinction, right acquisition for judicial recourse, procedure of tax debt collection out of the funds and the procedure of tax debt collection out of the property have been analyzed in the article.

 


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру