Вищий адміністративний суд України
Про ВАСУ
Пленум ВАСУ
Cудова практика
НКР при ВАСУ
Система адміністративних судів
Суддівське самоврядування
Законодавство
Міжнародно-правове співробітництво
Відомості з декларацій
ІНФОРМАЦІЯ щодо реалізації Закону України "Про очищення влади"
Видавнича діяльність
Вакансії
Інформація про державний бюджет
Запобігання і протидія корупції
База правових позицій

Апарати вищих спеціалізованих судів повинні бути збережені, - заступник Голови ВАСУ Михайло Смокович

Якщо спочатку буде сформовано лише суддівський корпус Верховного Суду, а згодом вирішуватиметься питання з апаратами, то здійснювати судочинство Верховний Суд зможе, у кращому разі, місяців через три-чотири

Огляд ЗМІ. Не відновивши довіру до суду, ми втратимо державу - суддя у відставці Михайло Цуркан

ЮРЛІГА поспілкувалась із кандидатом у члени Вищої ради правосуддя

Пленум ВАСУ ухвалив ряд постанов, зокрема, про внесення змін до КАСУ щодо свободи мирних зібрань

Постанову «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо свободи мирних зібрань», яку направлено до Ради з питань судової реформи

Інформаційний бюлетень щодо тримання мігрантів під вартою

Переклад на українську здійснено Представництвом Міжнародної організації з міграції в Україні на запит Вищого адміністративного суду України

На запит ВАСУ Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини підготовлено Висновок щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

У Висновку зазначено, що в цілому, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» відповідає міжнародним стандартам. Водночас, наголошується, що заходи з реформування судової системи мають забезпечити розумний баланс між підзвітністю та незалежністю судді

ВАСУ мотивував своє рішення у справі щодо визнання протиправними і нечинними низки підпунктів «санкційних списків»

20 червня 2017, 16:48

 

14 червня 2017 року Вищий адміністративний суд України завершив розгляд адміністративної справи за позовом до Президента України про визнання протиправними і нечинними пп. 11 п. 422, пп. 11 п. 423, пп. 11 п. 424, пп. 11 п. 425 додатка до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, введеного в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017.

За результатом розгляду справи 14 червня суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

16 червня 2017 року виготовлено повний текст Постанови.

У мотивувальній частині рішення йдеться про те, що позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що оскаржуваний ним Указ у відповідній частині прийнятий всупереч вимогам Закону України “Про санкції” і порушує його права:

 на свободу вираження поглядів у відповідності зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (як на аргумент послався на справу, розглянуту Європейським судом з прав людини за заявою AHMET YILDIRIM проти Туреччини, у якій, на його думку, суд визнав порушення статті 10 Конвенції з підстав, аналогічних тим, що наведено в розглядуваній справі);

 на свободу доступу до інформації. 

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла таких висновків.

З оскаржуваного Указу вбачається, що ним застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, до ТОВ “Мэйл.РУ ГРУП”, ТОВ “Вконтакте”, ТОВ “В контакті”, ТОВ “Мейл.РУ Україна” у вигляді заборони Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів “Мail.ru” та соціально-орієнтованих ресурсів “Вконтакте” та “Одноклассники”.

Відносини щодо застосування санкцій регулюються Законом України “Про санкції”.

Оскаржуваний Указ Президента України має персональний характер, а тому є актом індивідуальної дії, оскільки породжує певні правові наслідки, впливає на права і свободи тільки тих суб'єктів, яким його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), у тому числі позивача, прав чи обов'язків у зв'язку з оскарженим Указом не породжує для останнього і права на захист.

Отже, оскаржити спірний Указ може визначене у цьому Указі коло осіб, а такі особи до суду не зверталися і не уповноважували позивача на звернення до суду.

Щодо наведеного позивачем на обґрунтування своєї позиції рішення Європейського суду з прав людини у справі AHMET YILDIRIM проти Туреччини вбачається, що заявник скаржиться на неможливість доступу до свого Інтернет-сайту як власник, а не користувач, спричинену заходом, постановленим у рамках кримінальної справи, яка не мала жодного стосунку до його сайту. ЄСПЛ у ході розгляду згаданої справи встановив, що спірне блокування було наслідком заборони, яка спочатку стосувалась іншого Інтернет-сайту. Саме через блокування Google Sites воно торкалось також і заявника, власника іншого веб-сайту. З урахуванням усіх обставин ЄСПЛ постановив, що згаданий захід мав протиправні наслідки і не міг вважатись таким, що спрямований виключно на блокування доступу до спірного сайту, оскільки він спричинив загальне блокування усіх сайтів, яким надавав хостинг Google Sites, а тому мало місце порушення статті 10 Конвенції.

Однак у тому ж рішенні Європейського суду з прав людини колегія погодилася з можливістю застосування заходів з обмеження у випадку наявності протиправного контенту в Інтернеті, які включають як індивідуальне вимкнення доступу до Інтернету, так і заборону доступу до конкретного сайту і видалення протиправного контенту.

У розглядуваній Вищим адміністративним судом України справі позивачем є особа, яка не є власником веб-сайту, Інтернет-провайдером або безпосередньо представником юридичних осіб, щодо яких спірним Указом застосовано санкції. Натомість позивач сам зазначає, що він є користувачем мережі Інтернет.

До того ж у цьому випадку спірним є не користування мережею в цілому, а лише заборона Інтернет-провайдерам на певний період здійснювати надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів певних сервісів, яка, у свою чергу, не створює перешкод для користування будь-якими іншими сервісами.

Законом України “Про інформацію”, зокрема ч. 2 ст. 6, визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Ч. 2 ст. 7 цього Закону також передбачено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, законодавець передбачив певною мірою можливість обмеження права на інформацію, водночас жодним чином не обмежив право вибору форм і джерел одержання інформації.

Заборона провайдерам надавати послуги з доступу до певних ресурсів (джерел) не повинна ототожнюватись з обмеженням права на інформацію як таким, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Спірним Указом позивача не обмежено у виборі форм і джерел одержання інформації. Окремі перешкоди, які можуть виникнути в процесі використання ресурсів сервісів “Мail.ru” та соціально-орієнтованих ресурсів “Вконтакте” та “Одноклассники”, не обмежують права громадян на використання цих ресурсів, а спричинені виключно необхідністю створення негативних наслідків для осіб, щодо яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

З урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, Вищий адміністративний суд України не вбачає порушення прав позивача.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

 

Постанова Вищого адміністративного суду України може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

 

Постанова від 14 червня 2017 року у справі № 800/198/17

 


 
 
Список справ, призначених до розгляду
Список автоматичного розподілу справ
Судовий збір
Інформація щодо стадій рощгляду судових справ
Контакти
Довідкова інформація для громадян

Судова влада України
Електроний суд
Реєстр судових рішень
ВАСУ в мережі Facebook


©2015 Вищий адміністративний суд України
лист вебмайстру