Михайло Цуркан розповідає про розширену завдяки ухваленню нових профільних законів лінійку дисциплінарних стягнень, але констатує, що фактично немає практики застосування, і зазначає, що, наприклад, дивно сприймається «переведення судді до суду нижчого рівня, коли б це стосувалося інженера, механіка можна б було погодитися, але щодо судді, громадянин може задати питання: вибачте, якщо вас визнали непридатним здійснювати судочинство у вищій інстанції, то де гарантія, що ви тут захистите мої права?».
Лариса Денисенко: Що таке дисциплінарне стягнення? Які існують дисциплінарні стягнення зараз, і власне, яка їх ефективність?
Михайло Цуркан: Суддя — це не просто особа, яка є носієм судової влади, це надто відповідальна посада. Коли суддя чинить дії і виносить рішення іменем України, ми розуміємо, що йдеться про імідж держави. Хотів би ще звернути увагу на таку проблему — судді є членами суспільства, це не боги, які спустилися з Олімпу і наділені якимись якостями відмінними від тих, хто живе в нашій державі. І звичайно вони всі підпадають під відповідальність. Питання відповідальності на сьогодні дуже важливе.
Лариса Денисенко: Я довго думала, чому вчиняються самосуди. Не тільки тому, що люди поводять себе, як дикуни, але частково і через те, що коли твоя потреба відновлення справедливості у порушенні прав впирається в той орган, якому довіряєш — суд.
Ви говорили про богів з Олімпу, я не вирішую і не впливаю на долю людини, я можу пояснювати, але я не розглядаю справу, яка стосується безпосередньо ваших прав. Коли ти не відчуваєш жодної уваги і справедливості, правди і права, тоді у суспільства виникають такі мотиви, стосовно того, що ми не віримо всім. Дуже шкода, що саме зараз ми перебуваємо саме в такому концепті.
Михайло Цуркан: Справедливість понад усе. Це і є призначення суду. Переходячи до теми дисциплінарної відповідальності, взагалі відповідальність — це обов’язок нести негативні наслідки в наслідок порушення закону. Суддя, як особа з спеціальним статусом, має обов’язок нести таку відповідальність прямо не порушує закон, але порушує питання етики. Якщо своїми діями приводить до порушення прав.
Лариса Денисенко: Наскільки ви підтримуєте концепт конституційно-правової відповідальності? В який спосіб вона б мала оформлюватись і розвиватись?
Михайло Цуркан: Є проблема з широким поняттям присяги. В конкретній справі Волков проти Україні є конкретний приклад — Європейський суд нам зазначив, щоб визначитись, чим є за змістом присяга і пропишите критерії порушення, або виключіть її з підстав припинення, щоб використовувати терміни для дисциплінарних скарг. Це і привід для наукових дискусій, бо ми знаємо 4 види відповідальності. Дисциплінарна, цивільно-правова, кримінальна, адміністративна. А конституційно-правова вона ніби і є, але над нею мало хто працює. А для суддів і інших політичних службовців має існувати конституційно-правова відповідальність. Змінивши цю лінійку законодавець так і не визначився, а куди ж він розміщує присягу. Він у перелік видів стягнення вписав такий як висновок про направлення рекомендацій до вищої ради юстиції для розгляду подання про звільнення судді з посади за недотримання присяги. Це висновок, який не тягне наслідків. Але є ще варіанти, що дають змогу застосувати до судді стягнення відповідно до тяжкості їх порушення: попередження, догана з позбавленням права на отримання доплат, сувора догана з позбавленням права отримання доплат до трьох місяців, відсторонення від 1до 6 місяців від правосуддя, з позбавленням права отримання доплат з направленням до школи суддів з підвищення кваліфікації, переведення судді до суду нижчого рівня. Але прикладів поки що дисциплінарного стягнення ще не застосовували.
СЛУХАТИ випуск програми "Судова реформа" від 6.11.2015р.
